ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ МУЗИЧНОГО КЕРІВНИКА.

Розвиток музично-ритмічних рухів у дітей дошкільного віку

 

Велике значення для збереження фізичного та психологічного здоров’я дітей має активізація їх творчого потенціалу, створення атмосфери пошуку, радості, задоволення, розвиток дитячої індивідуальності, задоволення їх індивідуальних потреб та інтересів.

Музика, рух – це засоби, які благотворно діють на здоров’я дитини. Музично-ритмічні рухи виконують релаксаційну функцію, допомагають домогтися емоційної розрядки, зняти розумове перевантаження і стомлення. Ритм, який музика диктує головному мозку, знімає нервову напругу. Рух і танець допомагають дитині подружитися з іншими дітьми, дають певний психотерапевтичний ефект.

У період від 3 до 7 років діти інтенсивно ростуть і розвиваються. У них зростає потреба в русі. І якщо ці рухи підносять їм у цікавій ігровій формі, імітуючи тварин, птахів, і до всього цього додається музичний супровід – то це сприятливо впливає на емоційний світ дитини.

Рух і гра – найважливіші компоненти життєдіяльності дітей, вони завжди готові рухатися і грати – це провідний мотив їх існування, тому свої заняття ми починаємо зі слів: «Ми зараз будемо грати …», «Ми зараз перетворимося …», «Ми зараз відправимося в подорож … »і т.п.

Ознайомлення з хореографією в дошкільному віці починається з елементарних рухів – це робота стопами (олівці – утугі), корпусом (гордий носик, пристебнути животик до гудзичка), руками (тарілочки, ліхтарики, пальчикова гімнастика), ногами (виставлення на п’яту, на носочки, вперед, в сторону).

Наслідування – найдоступніший дітям спосіб сприйняття будь – якої рухової діяльності. Вони отримують уявлення про те, як танцювальний рух виражає внутрішній світ людини, що краса танцю – це досконалість рухів і ліній людського тіла, легкість, сила, грація. Наслідувальні або імітаційні сюжетно-образні рухи мають велике значення в розвитку і навчанні дітей дошкільного віку різноманітним видам основних танцювальних рухів.                       З наслідування образу починається пізнання дитиною техніки рухів і танцювальних вправ, ігор, театралізованої діяльності.

Знайомство з наслідувальними рухами починається з раннього віку в спрощеній формі з поступовим ускладненням техніки виконання, емоційної передачі характеру даного образу (мімікою, рухами всього тіла і т.д.). Діти із задоволенням інсценують сюжети пісень, хороводних ігор, перевтілюються в казкові або реальні персонажі, проявляючи при цьому фантазію, вигадку, ініціативу, використовуючи різноманітну міміку, характерні жести, дії.

Ефективність наслідувальних рухів полягає в тому, що через образи можна здійснювати часту зміну рухової активності з різних вихідних положень і з великою різноманітністю видів рухів: ходьби, бігу, стрибків, повзання і т.д., що дає хорошу фізичну навантаження на всі групи м’язів. За допомогою наслідувальних рухів діти задовольняють свої рухові потреби, розкривають свої природні здібності.

Творчість, його формування і розвиток – одна з найцікавіших проблем, що привертають увагу. Формування танцювальної творчості – це одна з програмних завдань дошкільного закладу. Навчання дітей окремим рухам і танцям є підготовкою до творчості. Формування творчих якостей особистості необхідно починати з дитячого віку. Дошкільнят якомога раніше слід спонукати до виконання творчих завдань, необхідно динамічно пов’язувати навчання і творчість, тому творчість – один з методів освоєння пропонованого для вивчення матеріалу.

Збудником творчої фантазії є музика, вона спрямовує творчу активність. Отримані від музики враження допомагають виражати в рухах особисті емоційні переживання, створювати оригінальні рухові образи.

Від зображення тварин, ми переходимо до імітації людей, їхніх характерів. Показ, імітація людських характерів зачіпає емоційну і духовно-моральну сферу дитини, формує моральні якості, вчить відрізняти прекрасне, прилучає до світу духовності і краси.

Жвавий інтерес у дітей викликає сюжетний танець, який є дуже яскравою формою прояву творчості, фантазії, поєднує в собі музику, рух, драматизацию. Привабливість сюжетного танцю обумовлена ​​створенням своєрідної ігрової ситуації, образним перевтіленням, різнохарактерність персонажів і їх спілкуванням між собою.

Для того, щоб відбулося спілкування, своєрідний діалог між партнерами, необхідно їх взаєморозуміння, яке неможливе без знання виразного мови пантомимических і танцювальних рухів, без уміння бачити в танці особливу форму «розповіді» і сприймати окремі виразні рухи, як специфічні засоби, що передають сюжетний розвиток танцю.

 

Вам може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.