ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА.

 

Як навчити дитину дружити

  1. Навчіть дитину знайомитися. Нерідко з дитиною не хочуть дружити
    тому, що вона не вміє знайомитися. Поясніть дитині, що будь-яка дружба починається зі знайомства. Наголосіть на тому, що під час знайомства чимало залежить від настрою та виразу обличчя, тому не можна бути відлюдькуватим чи супитися. Якщо на пропозицію познайомитися дитина отримає відмову, їй не слід впадати у відчай, а варто лишень повторити спробу трохи пізніше.
  2. Продемонструйте дитині на власному прикладі усю змістовність та
    привабливість дружні хвзаємин — розкажіть про своїх друзів дитинства, про те, у які ігри ви гралися, як проводили разом час, які спільні секрети мали, як сварилися та мирилися. Поговоріть з дитиною про те,що таке дружба, у чому її цінність для дітей і дорослих.
  3. Поміркуйте, можливо з дитиною ніхто не хоче товаришувати, бо вона
    дуже ревниво ставиться до своїх іграшок і не ділиться ними. Поясність, що на прогулянку не обов’язково брати найулюбленіші іграшки,
    а тими, які вона взяла, потрібно ділитися. Запропонуйте їй пригостити
    дітей на майданчику цукерками, яблуками чи печивом.
  4. Організуйте для місцевої дітвори якесь спільне заняття — гру в футбол,запуск повітряного змія, похід у театр, кіно чи зоопарк. Діти отримають чимало приємних емоцій, у них з’являться спільні теми для розмов.
  5. Не говоріть «ні», якщо дитина хоче запросити у гості когось із друзів.
    Подбайте, аби серед іграшок обов’язково були ті, з якими весело та цікаво гратися у компанії. Не лінуйтеся приєднатися до дитячих ігор,
    проте не займайте лідерську позицію.
  6. Запитуйте у дитини періодично, як йдуть її справи із друзями. Під час
    розмови частіше хваліть її друзів, аби дитина відчувала вашу підтримку і схвалення.
  7. Дайте дитині змогу обирати друзів самостійно. Не нав’язуйте більш
    підхожих на вашу думку кандидатів, адже цим ви лише зумовите у дитини бажання зробити все на зло.
  8. Навчіть дитину дружити, адже деякі друзі дитинства стають вірними
    супутниками на все життя

28.05.2020

 

Чим небезпечна надмірна опіка

 

Створювати умови для розвитку волі в дитини означає заохочувати її активність, самостійність у прийнятті рішень, обранні шляхів для досягнення мети. Надання дітям простору для розвитку вольових рис характеру припускає певний ризик з боку батьків: звісно, значно спокійніше самому все спланувати, розрахувати, обміркувати, запропонувати дитині готові рішення, а потім контролювати поетапно, як вона з ними впоралася.

Дорослим дуже важливо зрозуміти роль психічної активності в житті дитини: наскільки активно вона прагне розв’язувати ті проблеми, які постають перед нею під час формування навичок, навчання та розвитку. Також важливо пам’ятати про те, що рухова активність і внутрішня психічна активність дитини — це зовсім різні категорії: якщо дитина активна, тоді вона і здатна приймати рішення.

Відомий американський психолог Е. Еріксон виділив стадії розвитку особистості, на кожній з яких формуються певні риси. У кожній особистісній якості, що виявляється в певному віці, закладене глибинне ставлення людини до світу та до самої себе. Це ставлення може бути позитивним, пов’язаним із прогресивним розвитком особистості, і негативним, яке призводить до негативних порушень у розвитку, спричиняє його регрес.

Дитині дошкільного віку доводиться вибирати одну з двох полярних категорій — ініціативність або пасивність. Вибираючи для себе певну категорію, дитина закріплює певну якість своєї особистості: дошкільник активно пізнає навколишній світ, моделює під час гри взаємини дорослих, швидко й жадібно вчиться всього, набуваючи нових справ і обов’язків. Коли поведінка дитини стає агресивною, ініціатива обмежується, з’являється почуття провини та тривожності; у такий спосіб закладаються нові внутрішні інстанції — совість і моральна відповідальність за свої дії, думки та бажання. Обмеження самостійності дитини, її внутрішньої активності гальмує ініціативу та розвиває її пасивність.

Якщо дитина намагається впоратися з чим-небудь самостійно, дорослому необхідно допомогти їй. Допомога дорослого полягає у відстеженні умов для виконання самостійної дії.

Наприклад, чи дістане дитина до своєї зубної щітки й чи не лежать поблизу небезпечні речі. Чи візьме дитина свою чашку з полиці у шафі так, щоб не розбити при цьому ваші улюблені скляночки? Пам’ятайте, що дитина відмовляється робити те, що супроводжується постійним нагадуваннями: «Будь обережнішою!».

Дитина повинна навчитися думати, а не просто виконувати вказівки. Звісно, не можна повністю розраховувати на те, що ухвалене рішення буде правильним, особливо якщо воно може вплинути на стан здоров’я дитини (припустимо, дитина вирішить, що зуби потрібно чистити раз на тиждень).

За умови правильно організованого життя дитина може прийняти рішення в конкретній ситуації (наприклад, вона може почистити зуби, коли хоче: зараз або після мультфільмів; вибрати на вечерю одну з двох приготованих страв тощо).

27.05.20

Поради батькам «Що не можна забороняти дитині»

  1. Запитувати .

Дитина росте й пізнає світ, і природно, що в неї виникає багато запитань. Батьки, які втомилися після роботи, не завжди мають час і сили для спілкування з дитиною. Але час , який вони проводять разом із нею, коли відповідають на її запитання, читають і грають, дає змогу не тільки розвинути дитину, а й налагодити взаємини з нею.

  1. Плакати.

Усе, що відбувається в житті дитини, вона переживає емоційніше, ніж дорослі. Коли вона чимось засмучена, це нормально. Батьки не мають забороняти дитині плакати й соромити її за це. Натомість слід допомогти розібратися в ситуації, з’ясувати   причини плачу і знайти шляхи розв’язання проблеми.

  1. Розпоряджатися власними речами.

Дитина має повне право розпоряджатися власними речами на свій розсуд, як і дорослі. Не варто її соромити за жадібність і коментувати її дії на кшталт: «Он всі сміються над тобою, яка ти жадібна»

  1. Говорити «Ні»

Дитина – це не підлеглий , а повноправний член сім’ї . забороняти їй відмовляти дорослим означає порушувати її особисті права й наражати на небезпеку. Батьки мають знайти спосіб домовитися з дитиною або пояснити їй , чому треба робити те , що іноді не хочеться.  

  1. Галасувати.

Батьки мають дозволяти дитині наспівувати пісеньки й видавати різні звуки на вулиці. Нехай вона насолоджується дитинством.

  1. Боятися.

Дитина може злякатися лікаря, незнайомого родича чи іншої людини – це природно. Батьки мають не соромити дитину за страх, а пояснити їй, чому не слід боятися. Також важливо підтримати дитину – взяти її за руку або обійняти, щоб вона відчувала , що батьки поруч.

  1. Мати секрети.

Що доросліша дитина, то більше потребує особистого простору. Батьки мають контролювати дитину аби вона не втрапила в біду, але потрібно поважати її особистий простір. Адже довіра дитини безцінна, і не варто ризикувати, розголошувати дитячі секрети й читаючи особисті щоденники.

  1. Злитися і заздрити.

Дитина, як і дорослі, має право відчувати злість, заздрість тощо. Батькам слід пам’ятати про те, що сила волі в неї не сформована, тому й складно себе контролювати. Дорослі не мають називати негативні відчуття та емоції дитини «поганими» й забороняти їх проявляти.

 

  1. Помилятися.

Дитині властиво часто помилятися, але не варто її за це сварити. Будь-яка помилка – це досвід. Від того, як дорослі зреагують на помилку, залежить, стане вона для дитини позитивним життєвим уроком чи посіє страх знову помилятис

26.05.20.

ЗАХОПЛЮЮЧІ  ІГРИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СПРИЙНЯТТЯ У ДІТЕЙ

  1. Чарівний мішечок (розвиток тактильного сприйняття)
    Візьміть непрозорий мішечок. Покладіть в нього 5-6 іграшок, виготовлених з різних матеріалів.

Запропонуйте дитині опустити руку в мішечок, доторкнутися до предмета і назвати вголос ті властивості, які підказують тактильні відчуття. Мама відгадує.Після вірної відповіді поміняйтеся місцями. Мозга опустити руку в мішечок, намацати предмет і спробувати відгадати що це, не підглядаючи.

  1. Дивовижні звуки (слухове сприйняття)
    Візьміть кілька предметів з різноманітного матеріалу (дерево, скло, метал і т.д.). Сховайте предмети за ширмою. Дорослий постукує паличкою з дерева по одному з предметів, а дитина вгадує – який матеріал видає цей дивовижний звук.

Ускладнюємо завдання – як тільки малюк визначив матеріал предмета, запропонуйте йому назвати щ епредмети, виготовлені з такого ж матеріалу.

3.Вгадай по запаху (сприйняття запаху)
Візьміть різні об’єкти з яскраво вираженими запахами – парфуми, кава, апельсин, різні прянощі і т.д. Закрийте дитині очіщільною хустиною. Піднесіть один з ароматів до носика малюка і запропонуйте вгадати, що це за запах. Нехай опише характер своїх відчуттів. Далі розкладіть предмети на два підноси – за принципом «їстівне і неїстівне».

  1. 4. Смачнагра (сприйняття смаку)
    Візьміть кілька фруктів і овочів. Наріжте їх невеликими шматочками і покладіть на тарілку. Запропонуйте дитині закрити очі. Покладіть один з шматків в рот малюкові. Дитина повинна вгадати за смаком, що це таке. Ускладнивши завдання, запропонуйте дитині назвати не тільки цей продукт, але і спосіб його обробки – варений, солоний, сирий, смажений.

 

Вам може бути цікаво...

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *