ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ. ПОРАДИ ЛОГОПЕДА.

by dn10adm · 27 Березня, 2020

<img src="http://dnz10.osvita-konotop.gov.ua/wp-content/uploads/sites/29/2020/04/FB_IMG_1694017274629-213×300.jpg" alt="" width="213"

img src="http://dnz10.osvita-konotop.gov.ua/wp-content/uploads/sites/29/2020/03/FB_IMG_1680506848550-212×300.jpg" alt="" width="212" height="300" class="alignnone size-medium wp-image-8073" />

Заняття на 13 грудня.
Логіко-математичний розвиток
Тема: Число 6. Цифра 6.  Склад числа 6. Циліндр. Установлення
закономірностей.
Мета: ознайомити дітей з числом 6 і цифрою 6, учити визначати  склад числа
6 з двох менших ; встановлювати закономірності ряду предметів,
продовжувати ряд; закріплювати вміння порівнювати групи предметів за
кольором, розміром; ознайомити з геометричною фігурою - циліндром ;
формувати вміння розпізнавати циліндр у навколишніх предметах ; вправляти
в умінні орієнтуватися в часі ; розвивати логічне мислення,
спостережливість, уяву, пам'ять.
Завдання: переглянути запропоновані відео за посиланнями, виконати
завдання в зошиті на ст. 4.
https://youtube.com/watch?v=Xk0ZJE3Okks&feature=share
https://youtube.com/watch?v=Oh26OuPEoKQ&feature=share
https://youtube.com/watch?v=Oh26OuPEoKQ&feature=share

Мультики – невід‘ємна частина життя дитини😊

Давайте пошукаємо межу між користю та шкодою☝🏻

До 18 міс не рекомендовано дивитися мульфільми. Це обмежує здатність дитини до пізнання світу.

Для старших малят екранний час краще дозувати.⏳

Як ви вважаєте, мультик який дивиться сьогодні ваше дитя сприяє :
⁃ інтелектуальному, емоційному, особистісному розвитку?
⁃ Чи розвиває він пізнавальний інтерес?
⁃ Чи може покращити лінгвістичні (мовні) здібності дитини – поліпшити вимову, манеру говорити?
⁃ Чи змушує дитину зміст мультика міркувати?
⁃ Чи обговорюєте ви разом його зміст?

Більшість сучасних мультфільмів можуть блокувати хід мовленнєвого розвитку дитини і втомлювати нервову систему.

Якщо ви побачили:
⁃ швидкий темп відеоряду,
⁃ насичені кольори, які різко змінюються – такий відеоконтент складний для сприймання.
Об’єкти мають рухатися повільно. Візуальна частина має значення, аби в дитини правильно формувалося зорове сприймання.

Чим плавніші рухи кадрів відеострічки, тим легше відбувається розуміння.

Чим спокійніша кольорова гамма – тим спокійніша і врівноваженіша дитина.

Звукове оформлення не має переходити у шумове забруднення. Якщо герої швидко, голосно, різко та багато говорять, а звуковий (музичний) супровід занадто різкий – у дитини не формується слухове сприймання і чітке розуміння мовленнєвих звуків.
Мова тексту має бути спокійна, зрозуміла та емоційно забарвлена.

І обов‘язково спілкуйтеся з дитиною про зміст мультфільму, обговорюйте сюжет, діліться враженнями, шукайте мораль – щоб користь була максимальною.🫶🏻🥰

АЛАЛІЯ

Алалія – це патологічний стан, який характеризується недорозвитком або повною відсутністю мовлення. Як правило проблема виникає на фоні ураження відповідних відділів кори головного мозку, яке виникає у внутрішньоутробному розвитку або в перші роки життя дитини. Такий стан портебує тривалої та важкої корекції. Ця патологія уражає вищі відділи центральної нервової системи, які тісно пов`язані з мисленням.

Мовленнєва симптоматика алалії:

Спостерігаєтьс пізній мовленнєвий розвиток.
Порушується імпресивне та експресивне мовлення.
Якщо мовлення починає розвиватись самостійно, то з іншої сторони не може сформуватись у систему.
Варіанти недорозвитку мовлення: від повної відсутності мовлення до часткової її відсутності.
Страждають усі сторони мовлення (фонетико-фонематична сторона мовлення, лексико-граматична сторона, зв`язне мовлення)

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ МОВЛЕННЯ

– Порушена активність усіх компонентів мовлення

– Не формується динамічний артикуляційни стереотип

– Порушена мелодика, темп та ритм мовлення

– Мовлення скандоване

– Аграматизми

Давайте разом розберемось і більш детально дослідимо дану категорію порушення мовлення. При алалії дитина засвоює не всю систему мовлення, а лише її фрагменти. Порушується звуковимова. Спотворюється складова структрура слова, не розрізняє/путає звуки, труднощі в засвоєнні нових слів, важко проходить процес освоєння словотвору, наприклад за зразком. Збіднений словниковий запас, речення, як правило, складає із 1-3 слів. В мовленні не вживає дієслова, наголоси. Незнайомі слова можуть вживати недоречно. А у важких випадках мовлення взагалі відсутнє, замінюється лепетом, звуконаслідуванням, які доповнюються жестами та мімікою

Виділяють моторну та сенсорну алалії. У дітей з моторною алалією спостерігається відсутність або обмеження гуління, пізно з`являється і дуже збіднене лепетання. Якщо при нормальному мовленнєвому розвитку лепет з`являється у дитини у другому півріччі 1 року життя, то у дітей з моторною алалією лепет з`являється на 2-3 році життя. До кінця 3 року і пізніше у дітей з`являються окремі звуконаслідування або складові елементи, які також зберігаються тривалий термін. Накопичення словника йде повільно і, як правило, за рахунок іменників, найбільш часто вимовлених батьками. Структура слова порушена: діти вживають перший або наголошений склад, спостерігається спрощення складових елементів. У віці 4-5 років відбувається деяка активізація мовлення, збагадчення словника за рахунок найпростіших за структурою слів. Значно рідше зустрічається сенсорна алалія. На фоні збереженого слуху у дітей виявляється порушення сприйняття мовлення. В одних випадках діти чують слова, повторюють їх, але не співвідносять з предметами, що їх позначають. Зв`язки «слово-предмет» не формуються навіть при багаторазових повторюваннях. Іншим варіантом сенсорних порушень є власне сенсорні розлади, коли діти не розуміють мовлення оточуючих і не можуть повторити слово за педагогом. Діти із сенсорними порушеннями краще сприймають тихі звуки або звуки середньої гучності, тоді як гучні звуки їх дратують. Вони краще сприймають мовлення людини, яка постійно спілкується з ними, але мовлення незнайомої людини не сприймають зовсім.

СЕКРЕТИ СТВОРЕННЯ МОВНОГО СЕРЕДОВИЩА ВДОМА

Ні для кого не секрет, що розвиток дитини залежить від оточуючого її середовища: чим вона багатша, тим інтенсивнішим є розвиток. Для дітей дошкільного віку розвиваючим середовищем є їх дім, місце, де вони проводить більшу частину часу.

Створення розвиваючого середовища вдома не вимагатиме від вас значних зусиль, але допоможе вам активізувати розвиток мовлення вашої дитини.

1 секрет. Коментування дій (для дітей від 0 до 7 років). Для малюків це віршики та потішки з метою спілкування (купання, одягання, в грі). Для старших дітей слід називати вголос предмет, його ознаки, дії, деталі, способи його застосування. В цей період стрімко росте словник дитини, тому його треба «підживлювати», тобто створювати хороше підгрунття. Багаторазово повторюйте нове слово в різному контексті: «Поставимо вазон на підвіконня, щоб було йому більше сонечка. Вазон треба полити. Він помітно виріс вже. На нашому вазоні скоро з’являться квіточки».

2 секрет. Використовуйте в повсякденному мовленні узагальнюючі слова (для дітей 2-3 до 7 років). Наприклад: постав взуття на місце, давай купимо овочі для борщу, яким транспортом будемо їхати, поскладай одяг.

3 секрет. Нерозуміння мовлення малюка. Якщо мовлення дитини ще не зрозуміле оточуючим, не варто «видавлювати» з дитини слова: «Скажи «яблуко», скажи «вишня». Таким чином дитина відчує, що ви маніпулюєте і буде тільки бунтувати. Ефективніше для порозуміння та мовлення буде, якщо малюк буде показувати предмети, а у відповідь на його жести ви запитуватимете: «Тобі яблуко? Так? Ні? Вишню?»; «Яку казочку тобі прочитати? Про Колобка? Про рукавичку?»

4 секрет. Як ти думаєш? (з 3 років). Саме в цьому віці виникає багато «чому?», «а чого?». Тому на чергове таке «чого?» запитайте дитину «а як ти думаєш?», розмірковуйте разом з малюком вголос, дайте спочатку йому можливість відповісти першому. Відразу конкретну відповідь на питання краще давати вже коли в дитини достатньо добре розвинуте мовлення, вона може зрозуміло для оточуючих сказати свою думку та активно розмовляти.

5 секрет. Точне найменування всіх предметів і їх частин в мовленні дорослих (з 1 року). «Зараз будемо прибирати іграшки. Дай коробку». Якщо дитина робить помилку у виборі названого предмета і дає вам відерце варто запитати: «невже це коробка? В неї можна скласти всі іграшки? Що це? Так, це відеречко. Зможемо ми в нього покласти всі іграшки? Чому? Що треба взяти щоб поскладати всі іграшки?»

6 секрет. Порівняння предметів під час звичайних справ (2-4 роки). При вдяганні на вулицю порівнюємо верхній одяг дорослого та дитини (колір, розмір, застібки, наявність кишень і т.д.).

7 секрет. Розгорнуті відповіді (з 3 років). На більшість запитань не можна давати відповідь одним словом, тим більше у віці, коли мовлення дитини у сензитивному періоді (найпродуктивніший період) розвитку. Тому на такі запитання як «Що ти робив/робила у бабусі?», «Що цікавого там було?», «Що сподобалось?», «З ким ти грався/гралась?» не можна давати відповідь одним-двома словами, треба стимулювати дитину розгорнуто відповідати на запитання, говорити свою думку.

Норми раннього розвитку мовлення та прояви його порушення

Перший рік життя:

Дитина смокче, ковтає рідку їжу і не проливає (1 міс);
Сміється, виголошує гортанні звуки, коли радіє (4 міс);
Чи може дитина сковтувати слину (5 міс);
Робить звукову відповідь на мовлення дорослого (6 міс);
Може добре облизати ложку і п’є з чашки (7 міс);
Може плюнути з кінчика язика (9 міс);
Імітує звуки оточення (11 міс);
Говорить слова вигуки (12 міс);
Прислухається до тихих звуків (3 міс);
Дивиться на того, хто говорить (4 міс);
Шукає джерело звуку (6 міс);
Заспокоюється, коли з нею розмовляють спокійним тоном (7 міс);
Реагує на строгий тон, слово “Не можна” (10 міс);
Розуміє загальний зміст сказаного (12 міс).

Другий рік життя:

Жує тверду їжу (13 міс);
Виражає свої бажання словами (14 міс);
Може повторювати звуки а, о, у, м, б, п (15 міс);
Може сказати 2 слова з конкретним змістом (16 міс);
Імітує звуки тварин (17 міс);
Повторює слова за дорослим (18 міс);
В мовленні є звуки н, л, д, т, в, ф (20 міс);
Називає трьох людей по імені (22 міс);
Називає 4 предмети (23 міс);
Називає 2 дії (24 міс);
Дивиться на людину, яку називають (13 міс);
Реагує на прохання “йди до мене” (15 міс);
Реагує на слова-підкріплення “Молодець”, “Правильно” (16 міс);
Реагує на своє ім’я (18 міс);
Показує названі частини тіла (21 міс);
Розуміє слово “гуляти”, ласкаві слова (24 міс).

⠀

Третій рік життя:

Використовує 10 слів (2, 1 рік);
Називає себе по імені (2,2 р);
Говорить слова “там”, “іди”, “дякую” (2,3р.);
Називає 2 ознаки (2,4 р.);
Говорить смислову фразу з 2 слів (2, 5 р);
Використовує слова “він”, “вона”, “воно” (2,6 р.);
Використовує слова “ще”, “багато”, “знову” (2,6 міс.);
Питає “Що це” (2,6 р.);
Говорить фразу з трьох слів (2,9р.);
Розмовляє з іграшками, лялькою (2,10 р.);
Говорить звуки с, ш, ч, ц (3 р.);
Розуміє значення 20 слів (2,1 р);
Показує 4 названих людей (2,3 р);
Розуміє інструкцію “Дай мені ще 1” (2,6 р);
Розуміє складну інструкцію (“Візьми…віднеси…) (2,8 р.);
Показує дії на малюнку (2,10 р);
Розуміє значення “один”, “багато” (3 р).

Ранні прояви порушення розвитку мовлення

Нижче наведено основні ознаки порушення мовлення у дітей (вікові межі вказані приблизно):

На кінець 1 місяця життя малюк не плаче перед годуванням;

На кінець 4 місяця життя дитина не посміхається, коли з нею розмовляють, відсутнє гуління;

На кінець 5 місяця життя – не прислухається до музики і сторонніх звуків;

На 7 місяці життя– не впізнає голоси близьких людей, не реагує на інтонації;

На кінець 9 місяця – відсутній лепет і дитина не може повторити звукосполучення і склади, наслідуючи інтонацію дорослого;

На кінець 10 місяця малюк не махає головою на знак заперечення чи рукою на знак прощання;

В 1 рік – не говорить ні слова і не виконує прості прохання («дай», «покажи»);

В 1,4 роки – не називає маму «мамою, а тата «татом»;

В 1,9 роки – не говорить 5-6 осмислених слів;

В 2 роки – не показує частини тіла, які дитині називають, не виконує прохання типу «іди в кімнату і принеси м’яч», не впізнає близьких людей на фотографіях;

В 2,5 роки – не знає різниці між поняттями «великий» і «малий»;

В 3 роки – не може переказати короткі віршики і казки, не може визначити який з предметів більший, не називає свого імені;

В 4 роки – не знає назв кольорів, не може розказати жодного віршика.

Батьки часто порівнюють мовлення дитини з рівнем розвитку мовлення її ровесників чи з членами сім’ї, і, безумовно, їх починає турбувати той факт, якщо дитина відстає в мовленнєвому розвитку. Існує думка про те, що «хлопчики починають говорити пізніше», або батьки уповають на те, що «мама (тато) також тільки після 3 років заговорила (заговорив)». Інколи лікарі дійсно радять почекати, але проконсультуватися з логопедом і виконувати його рекомендації варто.

Буває так, що дитина говорить на своїй мові. Без сумніву має місце і «гав-гав» замість «собака» і навіть якесь незрозуміле слово, зовсім не схоже по звучанню до потрібного, але такі слова не повинні складати весь словниковий запас дитини.Якщо дитину в 3 роки розуміє тільки мама, то це привід для обов’язково звернення до спеціалістів.

Артикуляційні вправи для язика

Для формування правильної та чіткої звуковимови необхідно виконувати логопедичні вправи для розвитку мовленнєвого апарату. Такі вправи сприятимуть виробленню точних, координованих рухів органів артикуляції, допоможуть попередити мовленнєві порушення або подолати ті мовленнєві вади, що вже існують.

Під час виконання артикуляційних вправ для язика обовʼязково слідкуйте за тим, щоб мʼязи обличчя дитини були розслабленими, губи не округлювалися і не загорталися всередину рота, рухався тільки язик, а нижня щелепа залишалась нерухомою.

Артикуляційна вправа «Лопатка»

Усміхнутися, відкрити рот, широкий розслаблений язик злегка висунути із рота і покласти на верхню губу. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Голочка»

Усміхнутися, висунути язик, зробити його вузьким. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Слідкувати, щоб кінчик не загинався.

Артикуляційна вправа «Голочка – Лопатка»

Почергово виконувати вправи «Голочка» та «Лопатка» (робити язичок то широким, то вузьким). Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Годинник»

Відкрити рот, губи розтягнути в посмішці, кінчиком вузького язика тягнутися то до правого, то до лівого вуха (в різні куточки язика). Рахунок: 1-2. Слідкувати, щоб щелепа і губи не рухались.

Артикуляційна вправа «Гойдалка»

Відкрити рот і гострим кінчиком язика почергово тягнутися то до підборіддя, то до носа. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гірка»

Відкрити рот, заховати кінчик язика за нижні зуби, а спинку язика підняти вгору. Показати круту гірку. Рахунок: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Трубочка»

Висунути широкий язик, бокові краї язика загнути вгору. Подути в трубочку, що утворилась. Виконувати в повільному темпі. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чашечка»

Відкрити широко рот, висунути язик. Кінчик і бічні краї язика підняти до верхніх зубів, але не торкатись їх. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Артикуляційна вправа «Смачне варення»

Рот відкрити. Язиком облизати верхню губу, виконувати рух зверху вниз, ховаючи язик вглибину рота. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Проколи кульку»

Рот закритий. Рухаючи язиком вліво-вправо, намагатись «проткнути» ним то ліву, то праву щоки. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Чистимо зубки»

Відкрити рот і кінчиком язика «почистити» зуби з внутрішньої сторони верхнього і нижнього зубного ряду, виконуючи рухи зі сторони в сторону та зверху вниз. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Маляр»

Відкрити рот, «побілити» язиком піднебіння, виконуючи повільні рухи від верхніх зубів у глиб рота і назад. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Коник»

Відкрити рот, присмоктати язик до піднебіння і різко відірвати, клацнувши ним. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Грибочок»

Присмоктати язик до піднебіння, широко відкрити рот. Спинка язика – це капелюшок гриба, а підʼязикова вуздечка – ніжка.

Артикуляційна вправа «Барабан»

Відкрити рот. Підняти язик до альвеол («горбики» за верхніми зубами). Утримуючи таке положення, швидко стукати язиком,промовляючи: «т-т-т», «д-д-д», «тд-тд-тд».

Артикуляційна вправа «Злий пес»

Висунути широкий, розслаблений язик і покусати його: спочатку тільки кінчик, потім від кінчика до середини і від середини до кінчика. Рахунок: 1-2.

Артикуляційна вправа «Гребінець»

Висунути широкий і розслаблений язик. «Розчесати» його зубами від кінчика до серединки, а потім від серединки до кінчика. Рахунок: 1-2.

Що таке дисграфія?

Cпецифічний розлад здібностей до письма, правопису – це часткове (дисграфія) або повне (аграфія) специфічне порушення формування навичок письма, правопису внаслідок недорозвинення або ураження задньої ділянки середньої (другої) лобної звивини домінантної півкулі та її зв’язків із гностичними ділянками кори головного мозку. При цьому може виявлятися складна апраксія, недорозвинення акустичного аналізу та мовлення.

Дисграфія супроводжується іншими мовними розладами, які і можуть бути її першопричиною.

Дисграфія може проявлятися в утрудненні співставлення звуків мовлення та їхнім графічним зображенням літерами на письмі. Може виявлятися неправильне просторове розташування літер («дзеркальне письмо»), поділ слів, неправильне написання літер тощо. При цьому помилки на письмі не пов’язані з правилами правопису або слухом.

При дисграфії дитина з нормальним слухом не взмозі розрізнити схожі звуки – фонеми: (б) – (п), (д) – (т) тощо. Ця форма дисграфії зветься акустичною, в основі якої лежить порушення звуково-літерного аналізу, або фонематичного слуху.

Зазвичай таке порушення є у дітей, котрі пізно почали говорити, неправильно вимовляли окремі звуки, замінювали їх іншими, а саме – в їхній мові виявляли ознаки загального недорозвитку мовлення. Якщо дитина своєчасно почала займатися з логопедом, то до початку навчання в школі, завдяки спільним зусиллям логопеда, вихователів дошкільного закладу та батьків у неї розвивається доволі чисте за вимовою, правильне за граматичною будовою та лексико-граматичною структурою мовлення. Але інколи у разі прискорення темпу мовлення, ускладнення мовленевих завдань ще виявляються деякі порушення у відтворенні окремих звуків.

Такі недоліки у мовленні стають для дитини великою проблемою під час засвоєння навичок письма (вона замінює одні букви на інші тощо). При цьому не допомагає їй і правило правопису, за яким треба змінити слово так, щоб після сумнівного приголосного стояв голосний звук.

Наприклад, дитина пише «лошка», а при зміні слова на «ложечка» все одно пише «лошечка». Вона не розпізнає звуків «ж» і «ш». Як не змінюй слово, їй чується звук «ш».

Такі помилки на письмі називаються дисграфічними. Вони відрізняються від помилок, котрі дитина робить за неуважністю або незнанням правил правопису. Найчастіше помилки трапляються при написанні диктанту, у перші місяці навчання – при літерному диктанті. Але і в подальшому, навіть під час списування з підручника трапляються схожі помилки, тому що дитина не «змальовує» літери, а читає їх «про себе», а потім пише під своє особисте «мовчазне диктування». І обов’язково робить характерні помилки.

Неправильно написані літери і слова, звісно ж, призводять до низької оцінки, що непокоїть рідних та викликає нервування дитини. Інколи рідні неправильно ставляться до цього і змушують свого маленького школярика багато разів переписувати текст, докоряють йому за неуважність або відсутність старанності. Однак такі заходи не приносять успіху і тільки заважають засвоєнню дитиною навичок письма.

Треба зауважити, що дзвінкі та глухі приголосні плутають (начебто «оглушують» їх) діти з легким ступенем порушення звичайного слуху, тобто при туговухості. Однак дитина, яка слабо чує, також вимовляє ці звуки неправильно. А дитина із дисграфією може плутати різні звуки, не тільки дзвінкі та глухі приголосні.

У «легких» випадках, коли дитина плутає 1-2 фонеми та неправильно позначає їх літерами, вона може навчатися в загальноосвітній школі.

Безумовно, фонематичний слух можна тренувати і отримати певні позитивні результати, хоч ця робота дуже копітка та довготривала.

Тому в разі наявності утруднень з письмовими роботами дитині потрібно звернутися до відповідного фахівця – логопеда. У деяких школах мають бути логопедичні кабінети, де лікар протягом першого навчального року проводить діагностику розвитку усного та писемного мовлення у школярів. У подальшому, в разі виявлення незначних розладів, лікар проводить логопедичну корекцію в умовах школи. Окрім того, цей фахівець дає консультативні поради рідним школяра з приводу його труднощів та їх подолання. Якщо в цій школі немає логопеда, то треба звернутися до логопеда у дитячу поліклініку. Фахівець-логопед впорається з незначною мовленевою проблемою досить швидко.

Якщо ж дисграфія має тяжку форму і нагадує написання безглуздого набору літер або пов’язана з іншими мовленевими розладами, то дитині краще навчатися у спеціальній школі для дітей із тяжкими розладами мовлення.

Головне для рідних та вчителів молодших класів – своєчасна діагностика дисграфії. Інакше у дитини можуть з’явитися вторинні психогенні реакції на труднощі у навчанні – розлади сну, роздратованість, відмова робити письмові завдання або навіть відмова ходити до школи

Основні поради батькам у разі наявності у дитини труднощів під час засвоєння навичок письма:

Своєчасно помітити, що дитина має проблеми в написанні літер та текстів, та разом із учителем проаналізувати причини такого явища – поганий почерк, неуважність учня, повільний темп письма, неправильне написання літер та слів тощо;
Звернутися до шкільного психолога та логопеда;
Отримавши від логопеда поради, виконувати його завдання не менше 15-20 хвилин щоденно.

Інколи буває і таке, що напочатку засвоєння навички письма діти не завжди швидко запам’ятовують написання деяких літер. Але це ще не свідчить про наявність дисграфії у школяра. Таке явище може бути при уповільненому засвоєнні навичок письма з різних причин: особливості особистості дитини, його повільність, недостатність рухових навичок, неуважність, швидка виснажливість, відсутність інтересу до навчання взагалі, непосидючість тощо. Однак, якщо школяр наприкінці 1 класу не може засвоїти навичок письма, плутає окремі літери, потрібно обов’язково порадитися з фахівцем.

Не треба експериментувати із власною дитиною, нав’язуючи їй свої непрофесійні «тренінги письма»!

Будь-яка робота потребує знань та професійної підготовки, тому краще звернутися за допомогою до фахівця-логопеда та виконувати його поради.

У тому разі, коли в дитини виявляється тяжка форма дисграфії,особливо в поєднанні з іншими мовленевими розладами, доцільно навчати цю дитину, як уже зазначалося, у спеціалізованій школі для дітей із тяжкими порушеннями мовлення.

А тепер ітиметься про проблеми у деяких дітей у засвоєнні навичок читання. Програма загальноосвітньої школи передбачає, що школяр до кінця 1 класу повинен гарно читати нескладні тексти. При цьому визначено певні критерії щодо швидкості читання, виразності, правильності використання наголосів тощо.

Проблеми у засвоєнні навичок читання, про які йтиметься далі, полягають у тому, що дитина не взмозі правильно назвати літеру, її озвучити, і тому не може прочитати тексту. Таким чином, ми стикаємося зі зворотним явищем дисграфії і зветься воно – дислексія, або алексія.

10 ПРОСТИХ ПОРАД ЛОГОПЕДА БАТЬКАМ

Мова дитини розвивається під впливом мови дорослих і значною мірою залежить від достатньої мовної практики, нормального соціального і мовного оточення, від виховання і навчання, які починаються з перших днів її життя.

Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»
Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.
Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.
Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

Якщо дитина називає тільки одне слово, почніть учити його коротким фразам. Використовуйте слова, які ваша дитина знає. Додайте колір, розмір, дію. Наприклад, якщо дитина говорить «м’яч», послідовно навчите її говорити «Великий м’яч», «Тетянин м’яч», «круглий м’яч» і т.д.

Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.
• Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».

Розмовляйте зі своєю дитиною під час всіх видів діяльності, таких як приготування їжі, прибирання, одягання-роздягання, гра, прогулянка і т.д. Говоріть про те, що ви бачите, що робить дитина, що роблять інші люди і що бачить ваша дитина.
Говоріть, використовуючи ПРАВИЛЬНО побудовані фрази, речення. Ваше речення повинне бути на 1-2 слова довше, ніж у дитини. Якщо ваша дитина поки що висловлюється тільки однослівними реченнями, то ваша фраза повинна складатися з 2 слів.
Задавайте ВІДКРИТІ питання. Це стимулюватиме вашу дитину використовувати декілька слів для відповіді. Наприклад, говоріть «Що він робить?» замість «Він грає?»
Витримуйте паузу, щоб у дитини була можливість говорити і відповідати на питання.
Слухайте звуки і шуми. Запитайте «Що це?» Це може бути гавкіт собаки, шум вітру, мотор літака і т.д.
Розкажіть коротку розповідь, історію. Потім допоможіть дитині розказати цю ж історію вам або кому-небудь ще.
Якщо ваша дитина вживає всього лише декілька слів у мові, допомагайте їй збагатити свою мову новими словами. Виберіть 5-6 слів (частини тіла, іграшки, продукти) і назвіть їх дитині. Дайте їй можливість повторити ці слова. Не чекайте, що дитина вимовить їх відмінно. Надихніть дитину і продовжуйте їх заучувати. Після того, як дитина вимовила ці слова, введіть ще 5-6 нових слів. Продовжуйте додавати слова до тих пір, поки дитина не взнає більшість предметів навколишнього світу. Займайтеся щодня.

Більшість занять проводьте в ігровій формі. Робота з дитиною повинна активізувати мовне наслідування, формувати елементи зв’язного мовлення, розвивати пам’ять і увагу.
• Дуже важливо вже у ранньому віці звернути увагу на мовний розвиток дитини, а не чекати, коли вона «сама заговорить».

ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ В ШКОЛІ
( мовний аспект)

Якщо в батьків запитати, в чому, на їхню думку, полягає підготовка до школи, багато хто з них відповість, що це означає навчити дітей читати, писати, лічити. Цим і обмежаться. Так, навички лічби, читання, письма дуже допоможуть майбутньому першокласнику, якщо тільки будуть правильно сформовані, отже, найважливіше – якість оволодіння знаннями та навичками.
І все-таки, у чому ж полягає готовність до навчання в школі? Педагоги і психологи вважають головним – сформувати в дитини готовність пізнавати, адже помічено, що в початковій школі і, насамперед , в 1 класі важче вчитися не тим дітям, в яких недостатній обсяг знань, а тим, які не вміють думати.

Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості:

інтелектуальний
• емоційний
• соціальний

Під інтелектуальною зрілістю розуміється :
– концентрація уваги дитини;
– аналітичне мислення;
– уміння відтворювати зразок
– розвиток дрібної моторики пальців рук

Емоційна зрілість розуміється як можливість тривалий час виконувати не дуже привабливе завдання.

До соціальної зрілості відноситься потреба дитини в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти своє поводження законам дитячих груп, а також здатність виконувати роль учня в ситуації шкільного навчання.

Розвиток мислення тісно пов’язаний із суттєвими позитивними зрушеннями у мовленні дошкільнят. Швидко зростає словниковий запас дітей.
На шостому році життя активний словник дитини має складати від 2500 до 3000 слів. Висловлювання дитини стають більш повними та точними. В п’ятирічному віці діти самостійно складають розповідь, переказують казку, що говорить про оволодіння одним з найважчих видів мовлення – монологічним мовленням. В висловлюваннях дитини з’являються складні речення ( Тато дивився телевізор, а ми з мамою читали цікаву книгу).В мовленні дитини з’являються слова, що позначають якість предметів, матеріал з яких вони зроблені ( паперовий літак, дерев’яний стіл). Дитина використовує синоніми та антоніми. Дитина вже правильно узгоджує іменники з іншими частинами мови. В мовленні п’ятирічних дітей з’являються присвійні прикметники ( собача лапа, заячі вуха), складової структури слів: не пропускає склади, не переставляє їх місцями. Значно покращується звуковимова. Більшість дітей вже правильно вимовляють шиплячі звуки (ш, ж, ч) та звуки р, рь. Але у деяких дітей ще можуть відмічатися заміни тих чи інших складних звуків, або спотворення їх правильної вимови.

Усім відомо, як люблять діти ставити запитання. Дорослі повинні обов’язково уважно ставитися до цього. В одних випадках треба самому відповісти, а в інших сказати : «А як думаєш ти?», «Подумай сам», «Чому ти так сказав?»
Дітей потрібно практикувати в сприйнятті навколишнього світу. Дошкільник повинен уміти розказати про предмет, порівняти його з іншими, назвати його колір, форму, величину, описати рослину, тварину, картинку. Причому робити це без допоміжних запитань, чітко, послідовно, правильно вживаючи при цьому слова.

Як вже було сказано, запорукою готовності до навчання є розвиток дрібних м’язів пальців рук, це впливає і на розвиток мовлення дитини, і на підготовку руки до письма. Яким же чином розвивати дрібну мускулатуру руки дитини?
• Розминати пальцями тісто, глину, пластилін, м’яти поролонові кульки, губку.
• Катати по черзі кожним пальцем дрібні намистинки, камінчики, кульки.
• Ляскати в долоні тихо, голосно, в різному темпі.
• Нанизувати намистинки, ґудзички на нитки
• Зав’язувати вузли на товстій і тонкій мотузках і шнурках
• Заводити будильник, іграшки ключиком.
• Штрихувати, малювати, розфарбовувати олівцем, крейдою, фарбами, ручкою і так далі.
• Різати ножицями
• Конструювати з паперу (ори гамі),в’язати
• Робити пальчикову гімнастику (пальчиковий театр) – показ
• Складання пазлів
• Шнурівка
• Кулак – ребро – долоня

Отже, мовленнєва підготовка дітей до школи – особлива підготовка, що специфікою свого змісту стимулює інтелектуальну, емоційно-вольову, мотиваційну готовність дошкільнят та готовність у сфері спілкування. Вона передбачає достатню адаптацію дітей до умов шкільного навчання, до нових програмових вимог.

Бажаю вам успіхів, шановні дорослі, у відповідальній справі – підготовці дитини до школи.

ВПЛИВ РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ НА ФОРМУВАННЯ МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Формування правильної вимови у дітей – це складний процес, дитині потрібно навчитися керувати своїми органами мовлення, сприймати зверненне до неї мовлення, здійснювати контроль за мовленням оточуючих та власним. В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Зв’язок рухів руки з мовленням був відмічений ще в 1928 році. Пізніше, на основі спеціально проведених дослідів було висунуто думку про те, що рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.
Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін.
Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Недарма в багатьох школах України існують, так звані, співбесіди, тестування під час яких серед інших завдань дитині пропонуються завдання на визначення рівня розвитку дрібної моторики. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення.
Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.
Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.
З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.
Пам’ятайте, що малюкам пропонуються вправи у спрощеному варіанті, доступні їх віку. Більш старшим дітям завдання можна ускладнювати.
Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.
Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

– Розминати пальцями пластилін, глину.
– Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
– Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
– Стискати та розтискати кулачки.
– Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
– Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
– Показувати окремо тільки по одному пальчику.
– Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
– Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
– Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
– Нанизувати великі ґудзики на нитку.
– Зав’язувати вузлики на мотузці.
– Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
– Закручувати шурупи, гайки.
– Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
– Складання матрьошок.
– Малювання у повітрі.
– Ігри з піском, водою.
– Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
– Різати ножицями.

Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.
“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

ЯК ПОДОЛАТИ ЗАЇКУВАТІСТЬ

Заїкуватість — не лише порушення звуковимови, а й захворювання всього організму. Тому поряд з логопедичною корекційною роботою цей феномен потребує спеціального загальнозміцнювального лікування. Як показують наукові дослідження, заїкуватість можна розглядати як частковий вид неврозу — логоневроз: порушення темпу, ритму, плинності мови, викликане судомами м’язів мовного апарату. При заїкуватості у мовленні спостерігаються вимушені зупинки або повторення окремих звуків та складів унаслідок функціонального порушення діяльності вищої нервової системи. Порушення взаємодії та рівноваги процесів збудження і гальмування в головному мозку викликають неконтрольовані імпульси, які діють на весь організм та на зони звуковідтворення.

Будьте уважні! Не пропустіть перших ознак заїкуватості. Відразу ж зверніться до спеціаліста, якщо ваш малюк:

♦ вживає перед окремими словами зайві звуки (а,і);

♦ повторює перші склади та цілі слова на початку фрази;

♦ робить вимушені зупинки в середині слова, фрази;

♦ зазнає труднощів на початку мовлення.

Заїкуватість виникає, зазвичай, у віці від 2 до 5 років, коли відбувається інтенсивне становлення мовлення дитини. У системі інших нервових процесів мовлення як таке найбільш уразливе, тож різні навантаження на нервову систему так чи інакше впливають на мовлення дитини.

Малюк легко збуджується, а збудження призводить до виникнення судом.

Хлопчики заїкаються утричі частіше, ніж дівчатка.

Профілактика заїкуватості

♦ Мовлення людей, серед яких перебуває малюк, має бути неквапним, правильним, повільним та чітким.

♦ На мовленні дитини негативно позначаються несприятливі умови в родині (конфлікти, сварки).

♦ Стежте за дитиною! Уникайте психічних травм (часто-густо мами називають причиною заїкання переляк), фізичних травм (особливо голови).

♦ Не перевантажуйте дитину інформацією, зайвими емоціями.

♦ Не намагайтеся зробити з дитини вундеркінда, не форсуйте її розвитку.

♦ Не читайте страшних казок на ніч. Не лякайте бабаєм, дідьком тощо.

♦ Не карайте дитину надто суворо, не бийте, не залишайте в темній кімнаті тощо.

Заїкуватість виразніше проявляється на тлі втоми дитячого організму, загальної слабкості. Відтак у першій половині дня ця вада менш виражена, ніж у другій його половині.

Наодинці із собою діти не заїкаються, не роблять вони цього й під час співу.

Поради логопеда

Для виправлення заїкуватості слід впливати і на мовлення дитини, й на її організм загалом.
Порадьтеся з лікарями (психіатром, невропатологом, терапевтом).
Зміцнюйте та оздоровлюйте малюка.
Створіть спокійну, доброзичливу атмосферу в родині та в середовищі дитини.
Започаткуйте режим дня з обов’язковим дво-три-годинним денним та нічним (10-12 годин) сном.
Вилучіть з життя дитини агресивні мультфільми, фільми та комп’ютерні ігри. Натомість запропонуйте послухати добру казку або заспівати разом із вами гарну дитячу пісеньку.
Дотримуйтеся вимог раціонального та висококалорійного харчування дитини.
Загартовуйте малюка обтиранням, обливанням, купанням тощо.

Виконання всіх перелічених умов та корекційна робота логопеда допоможуть подолати складне порушення.

Будьте терплячі, успіхів вам!