ПОРАДИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

18.04.2023

ЧИТАННЯ ДИТИНІ НА НІЧ – В ЧОМУ КОРИСТЬ

«Якщо ви хочете, щоб ваші діти були розумними – читайте їм казки. Якщо ви хочете, щоб вони стали ще розумнішими, то читайте їм більше казок».

Альберт Ейнштейн

Казки на ніч дітям (для дівчаток і хлопчиків) – це чудова традиція, яка вже давно ввійшла в звичку. Батьки регулярно читають малюку різноманітні повчальні історії, завдяки яким дитина швидше заспокоюється і засинає. Проте це далеко не всі переваги казок – вони допомагають дітям активно розвиватися. Прочитані твори позитивно впливають на дитячу психіку, розвиток мозку, що напряму пов’язано з мовленням.

Процес читання дозволяє вирішити такі важливі завдання:

1. Збереження і підтримка гармонії в сім’ї. Сучасний ритм життя не залишає батькам достатньо вільного часу на спілкування з власним малюком. Тому вечірнє читання може стати чудовою сімейною традицією.

2. Розвиток інтелектуальних можливостей. Читання корисно в будь-якому віці, незалежно від часу доби. Вечірнє читання гарно відкладається в пам’яті кожної дитини, адже перед сном тіло повністю розслабляється, а мозок, навпаки – активується. Тому малюк ввечері набагато краще сприймає новий матеріал, ніж вранці чи протягом дня. В результаті батьки можуть не лише прочитати розповідь, але і задати декілька питань своєму малюку щодо певних подій, про які він дізнався.

3. Любов до літератури. Сучасну дитину достатньо складно зацікавити книгою, оскільки вона віддає перевагу отримувати інформацію за допомогою комп’ютера та інших гаджетів. Протягом всього дня малюк може повністю поринути в роботу за комп’ютером, а ввечері настає час «маленького слухача». Тому батьки повинні максимально використовувати цей час і часто читати різні захопливі історії.

4. Формується світосприйняття. Під час прослуховування казки діти в віці чотирьох-п’яти років особливо люблять фантазувати і уявляти себе на місці головного героя. Разом з ним малюк переживає певні ситуації, намагається допомогти герою. Таким чином, дитина вчиться співпереживати іншим, розрізняти такі поняття як добро і зло. В педагогіці дана методика називається казкотерапією.

Багато мам і тат починають читати своїм малюкам казки з раннього віку – від 1 року. Для дітей рекомендовано вибирати виключно добрі казки, де добро завжди перемагає зло – це сприяє формуванню певної моделі відносин і поведінки.

10.04.2023 КОЛЬОРОТЕРАПІЯ

03.04.2023 Психологічні особливості аутичних дітей
Психологічні особливості аутичних дітей

Аутизм – хворобливий стан психіки людини, що характеризується послабленням зв`язків з реальністю, виявляється в зосередженості на власних переживаннях, створенні свого світу марення.

Основними клінічними ознаками аутизму є:

Труднощі комунікації
Побічні реакції на сенсорні подразники
Порушення розвитку мови
Стереотипність поведінки
Соціальна взаємодія
Люди, що страждають на класичну форму такого захворювання, відчувають труднощі в спілкуванні, цілком позбавлені інстинкту соціуму (тяги до товариства).

Симптоми аутизму можна знайти вже в перші місяці життя дитини. В аутичних дітей порушується «комплекс пожвавлення», характерний для нормальної дитини. Така дитина слабо реагує на світло, звук брязкальця. Набагато пізніше своїх однолітків вона починає впізнавати матір. Але, навіть впізнавши її, вона не тягнеться до неї, не посміхається ,не реагує на її зникнення. Для неї характерним є відсутній, нерухомий погляд крізь людину. Вона не відгукується на своє ім`я.

Рання дефектологічна діагностика дає змогу спланувати відповідну індивідуальну навчально-виховну корекційну програму; розвиток перцептивних , лінгвістичних, моторних, соціальних знань, умінь, навичок, а також корекцію соціально-несприятливих форм поведінки кожної дитини зокрема. Всі методики та етапи корекції аутизму максимально ефективні, коли вони індивідуально пристосовані, проводяться безперервно, довготривало й систематично.

Необхідні особливі принципи навчання аутичної дитини, що враховують її загальні та індивідуальні особливості. Корекційна робота направлена, головним чином, на розвиток емоційного контакту і взаємодію дитини з дорослими і з середовищем, афективний розвиток, формування внутрішніх адаптивних механізмів поведінки, а це, у свою чергу, підвищує загальне соціальне пристосування аутичної дитини, що є головним і дуже важливим в роботі дефектологів, логопедів, психологів та інших фахівців навчальних закладів, що стикаються з такими дітьми, а також їх батьків.

Діти з аутизмом потребують лікування, психолого-педагогічної корекції порушень. І, насамперед, правильної виховної роботи в сім`ї.
28.03.2023 ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ЧУЖИЙ ДОРОСЛИЙ СВАРИТЬ ВАШУ ДИТИНУ?
Таке нерідко зустрічається в пісочниці, в дитячому садку, школі. Давайте подивимося, як можна повести себе в подібній ситуації, тому що для дитини вкрай важливо, як прореагують батьки.

Коли дитину сварить чужий дорослий, вона лякається, тому що сили явно не рівні, влада у дорослого, безпеки немає.

Для того, щоб дитина відчувала себе в безпеці, мамі варто в першу чергу фізично загородити свою дитину від жінки, яка сприймається нею як загроза. Так дитина буде відчувати себе під захистом. Потім мамі слід вирівняти ситуацію, ініціюючи розмову «по горизонталі» дорослий-дорослий. Варто пам’ятати, що діти знаходяться поруч і саме зараз вони побачать модель поведінки в конфліктній ситуації. Тому, слід демонструвати повагу до опонента і привітавшись, спитавши ім’я, вияснити причину конфлікту.

Якщо ваша дитина дійсно порушила психологічну межу іншої дитини (забрала іграшку, штовхнула і т. д.), варто принести вибачення, зробивши собі заміточку про те, що вдома варто обговорити з дитиною питання «своє-чуже».
Якщо діти товаришують – ходять в одну групу садочка, чи живуть поряд, слід домовитись з іншою мамою, про те як в майбутньому діяти в подібній ситуації, наприклад, надалі такі зауваження слід говорити не дитині, а дорослому (в даному випадку мамі) безпосередньо.

Так, дитина зможе взяти для себе корисний досвід з ситуації, що склалася і навчитися, як зробити так, щоб надалі не потрапляти в таке становище.

21.03.2023 Як можна допомогти дитині добре поводитись

Подавайте дітям приклад гарної поведінки

Діти вчаться, наслідуючи поведінку дорослих. Ваша поведінка –

приклад для наслідування.

Змінюйте оточення, а не дитину

Ліпше тримати ціні, крихкі та небезпечні предмети у недоступних для дітей місцях, аніж потім карати дітей за їхню природну цікавість.

Висловлюйте свої бажання позитивно

Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого НЕ бажаєте.

Висувайте реальні вимоги

Враховуйте вік дитини, ситуацію в якій вона опинилась. Ви маєте бути терплячим до маленьких та хворих дітей.

Не надавайте надто великого значення заохоченням та покаранням

З дорослішанням дитини покарання та заохочення стають менш результативнішим. Пояснюйте причину вашого рішення. Зі старшими прагніть до компромісу, а з меншими – використовуйте тактику переключення уваги.

Обирайте виховання без побиття та крику

На початку крик та фізичні покарання можуть здаватися результативними, але згодом виявиться : щоразу ви змушенні бити все сильніше, щоб досягти бажаного результату. Покарання не допомагають дитині виробити навички самоконтролю та поваги до інших. Дослідження доводять , що вимоги дорослих часто видаються дітям незрозумілими.

Допомагайте дітям поводитися краще, даючи їм вибір

Не сперечайтеся з дитиною про справи, які не мають великого значення. Дозволяйте їй зробити вибір: нехай вона сама вирішує, у що одягатися чи що їсти. Це попередить прояви образи та непокори з боку дитини. Вона не дорікатиме, що ви її постійно контролюєте.

Проявляйте свою любов

Саме любов є найважливішою потребою всіх людей і однією з основних передумов їхньої позитивної поведінки. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.

Прислухайтеся до того, що говорить ваша дитина

Цікавтеся тим , що робить і відчуває ваша дитина.

Визначте певні обмеження для дітей

Усі взаємостосунки потребують обмежень, навіть й ті, що будуються на любові та довірі. Діти почуваються безпечніше, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.

Використовуйте сміх для того, щоб розрядити напружену ситуацію

Часом батьки бувають занадто серйозними. Умійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміятися за кожної слушної нагоди. Це допоможе сповна відчути радість батьківства.

Намагайтеся побачити світ очима вашої дитини і зрозуміти її почуття

Пригадайте, як ви почувалися, коли були дитиною, й яким незрозумілим здавався вам світ дорослих, якщо з вами чинили несправедливо.

Хваліть і заохочуйте дитину

Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте її докладати до цього зусиль. Хваліть її за хорошу поведінку.

Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого

Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосується її. Прислухайтеся до думки дитини. Подумайте, яким чином сказати дитині щось неприємне. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

Плануйте розпорядок дня дитини

Діти почуватимуться безпечніше, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

Будьте послідовними у дотриманні правил, встановлених у вашій сім’ї

Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

Не забувайте про власні потреби !

Коли відчуваєте, що вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить вам задоволення. Якщо ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити, вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

І пам’ятайте: діти мають право на позитивне ставлення до себе!

14.03.2023 Психологічна підтримка дітей: поради від Світлани Ройз
Коли діти концентруються і намагаються зняти тривогу – вони можуть підспівувати собі, гойдатися на стільці, щось крутити в руках. За це сварити марно. Потрібно дати будь-яку руханку, пропонувати вправи на рівновагу, дихальні вправи, запропонувати щось промовляти чи співати разом, робити частіше паузи.

Коли дитина втомлюється – від контактів, від режиму, від напруження (писати, підтримувати концентрацію, сприймати інформацію – це зараз особливий труд) втома може проявлятись спротивом, сльозами, роздратуванням, аутоагресією. Нам потрібно робити паузи, давати вправи, щоб м’язи рук, плечі могли розслабитись, нагадувати пити воду

Коли дитині страшно – вона не може зосередитись і не сприймає інформацію. Ми можемо побачити, що вона сидить на краєшку стільця, м’язи напружені, погляд може бути розфокусованим, може брати до рота куточки одягу . Коли дитині спокійно, ми бачимо, що вона, наче осідає на стільці, займає сідницями більшу поверхню, плечі опускаються, дихання стає більш глибоким. Погляд більш сфокусований. Нам важливо просити сісти зручно-зручно, наголошувати на тому, що ми в безпеці, пропонувати зробити будь-які вправи на заземлення, питати частіше, чи все зрозуміло. Можливо, розмовляти тихіше чи повільніше. Казати про ставлення до помилок – що помилки, це добре, з них зростають всі знання та здобутки.

Коли дитина не розуміє і не може сказати про це – вона буде відволікатись, може прикривати свою “неуспішність” зміною в поведінці. Нам важливо спостерігати – коли дитина стає гіперактивною – це ознака втоми, перенавантаження чи того, що щось здалося незрозумілим? Нам важливо навчити дитину без страху перепитувати – повторіть, будь ласка, я не зрозуміла

Дитина, яка потрапляє в нове середовище – спочатку звикає до нових людей, намагається відчути безпеку і зайняти своє місце, узнає, як влаштована будівля, де вхід-вихід-туалет – їдальня. Тільки потім починається сам процес навчання. Їй часто потрібна допомога – в знайомстві, в тому, щоб відчути, що її приймають, в засвоєнні правил.

Дитина, що навчається в новому місці і незнайомою мовою – втомлюється швидше. Бо сенсорні системи працюють в над напруженому режимі. Дитина слідкує за мовленням, і мімікою, намагається читати по губах, зчитувати сигнали, які кажуть про безпеку та відношенню до неї. В різних культурах ці сигнали різні. Дитині потрібно пояснювати, як влаштоване середовище, відносини,правила в новій групі, ідеально, якщо є т’ютер, наставник (із старших класів), який її супроводжує перші місяці.

7.03.2023 ДІТИ СВАРЯТЬСЯ ЗА ІГРАШКУ. ЯК ПРАВИЛЬНО ВІДРЕАГУВАТИ?
Що робити? Діти хочуть щось одночасно. Нещодавно я зробила відкриття. Єдиний спосіб припинити суперечку за предмет – відняти бажаний предмет у обох.

Головне – робити це, не караючи їх. “Ах так! Тоді жодна з вас цього не отримає! »- Не спрацьовує. Краще переключити дітей на задачу, яка потребує вирішення: «Я покладу цей предмет на полицю, щоб ви спокійно могли виробити план, як розділити його, не сварячись і не б’ючись. Як тільки ви це зробите, скажіть мені, і я його вам віддам».

Першого разу обидві дочки почали чіплятися до мене. «Добре, мама, я покористуються ним перша, а потім Енджі може взяти його на п’ять хвилин». Я відповіла: «Але спочатку ти повинна сказати про це Енджі». Я змусила їх спілкуватися один з одним. Тепер вони відмінно домовляються між собою.

P.S. Я поки не знаю, як домогтися того, щоб сестри взагалі не сварилися і не чіплялись до мене з цими проблемами. Збираюся запропонувати їм, щоб вони самі вибрали в будинку нейтральну територію, куди можна класти спірні предмети доти, поки вони не вирішать, як з ними вчинити.

Думаю дуже важливо встановити тверді правила щодо власності. Я пояснила своїм дітям (три роки і чотири з половиною), що більшість речей у нашому будинку призначені для всіх. Наприклад, тато нещодавно купив собі набір викруток, але, якщо мені потрібна одна з них, він не стане говорити: «Ні, не бери її. Вона моя”.
Основна ідея полягає в тому, що більшість предметів в сім’ї можуть бути використані усіма – в міру необхідності і за бажанням. Але я пояснила і те, що деякі речі особливі, нові або крихкі, – наприклад, фотоапарат, який татові подарували на день народження, або моя нова золота ручка. Ці предмети не призначені для всіх. Їх ми зберігаємо в особливому місці. Якщо ви хочете ними скористатися, потрібно запитати дозволу. Якщо є іграшки, якими ви не хочете ні з ким ділитися, слід всім про це сказати. Тоді ми будемо поважати ваше бажання.

Ми виділили кожній дівчинці окрему полицю для зберігання особливих предметів. На полиці висить знак приватної власності і написано ім’я власниці. Якщо хтось хоче пограти цими іграшками, то повинен спочатку запитати дозволу у господині. Але коли на полицях вже не залишається місця, а це періодично трапляється, ми обговорюємо, які іграшки повинні там залишитися, а які можна перевести в спыльне користування.

Наприклад, якщо одна з моїх дочок починає відбирати іграшки в іншої, я кажу: «Кейсі, тобі дійсно хочеться пограти з ведмежам Емілі – і прямо зараз. Чекати важко. Але є правило: не відбирати іграшок один у одного. Скажи Емілі, що хочеш пограти з ведмежам після неї. Вона із задоволенням поділиться». А потім я кажу Емілі: «Коли закінчиш грати з ведмежам, скажи про це Кейсі, адже вона теж хоче пограти». Я беру Кейсі за руку і пропоную: «Давай знайдемо іншу цікаву іграшку, поки чекаємо ведмежати». Хоча й не завжди, але мені вдається врахувати потреби обох дочок одночасно.
28.02.2023 НОРМА ЧИ ПАТОЛОГІЯ – ДЕ МЕЖА? 5 ОСНОВНИХ ОЗНАК ПОРУШЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО РОЗВИТКУ ДИТИНИ
Психіатр – це, мабуть, останній лікар на прийом до якого записують батьки своїх дітей. Запідозривши невідповідність розвитку у дитини, мами та тата поспішають відвідати педіатрів, невропатологів, неврологів, а до психіатрів приходять часто коли вже втрачений дорогоцінний час. Чому? Мабуть, тому що страшно, батьки якомога довше відтягують момент постановки діагнозу…

Дивна поведінка дітей може сприйматися батьками, як впертість, списуватись на риси характеру, темперамент, спадковість поведінки одного з батьків.

Насправді, вчасне втручання в розвиток дитини може допомогти «вивести» її в норму.

Тому дуже важливо діагностувати відхилення якомога раніше.

Нижче наведені симптоми, які можуть вказувати на порушення в психологічному розвитку дитини вже з року. Наявність їх – привід звернути увагу і провести додаткове обстеження.

1. Відсутність слів. В нормі дитина від року до 1,5 повинна говорити 8-10 слів. Слова можуть бути не чіткими, але вони точно повинні для дитини щось означати. Насторожити повинні і постійні викрики окремих звуків.

2. Неадекватна емоційна реакція. Дитині тяжко розпізнати емоції і настрій. На посмішку мами дитина не реагує посмішкою, сердитий вираз маминого обличчя у дитини не викликає сум, розчарування, плач, страх. Неадекватна реакція на небезпеку (відсутність страху), відсутність тривожності в спілкуванні з незнайомими. Неадекватне вираження агресії та гніву. Аутоагресія.
3. Відсутність контакту. Дитина не виконує простих прохань (принести кубик, віднести рушник і т. д.). Як наслідок з нею дуже складно домовитись. Розмовляючи з дитиною, іноді може скластись враження ніби вона дивиться крізь вас, відсутній зоровий контакт.

4. Неадекватна поведінка – різкі рухи, тремор, тіки, рухи, які постійно повторюються.

5. Фантазії, схожі на галюцинації. Досвідчений психолог чи психіатр допоможе визначити, де фантазія, а де ознака психічного розладу.

Нехай ваші діти ростуть здоровими! І пам’ятайте – завжди краще виключити діагноз, ніж втратити дорогоцінний час.

23.02.2023 Заняття з психології для старшої групи
ЗНАЙДИ МАЛЮНОК-ДВІЙНИК (ГІЛЬБУХ Ю.З.)
Завдання із альбому Гільбуха Ю.З. для розвитку спостережливості, стійкості, концентрації уваги. Дитині пропонується знайти малюнок-двійник тому, що знаходиться в лівому верхньому кутку. Зображення всі досить подібні між собою, що вимагає від дитини зосередженості, поміркованості, здатності утримувати кілька ознак





22.02.2023 Заняття з психології для логопедичної групи
ЗАГАДКОВІ КАРТИНКИ (ГІЛЬБУХ Ю.З.)
Завдання із альбому Гільбуха Ю.З. для розвитку цілісності сприйняття, концентрації та стійкості уваги. За допомогою цих картинок можна побачити те, як дитина виділяє ціле, як подає інформацію, а також рівень пошукової активності, вміння почути і виконати інструкцію. Наприклад, дитина може брати картинку в руки і повертати його, шукаючи певний ракурс, який дозволить знайти нові предмети.



Дитину просять вказати все, що вона бачить на малюнку. Після того, як всі предмети знайдені, просять назвати все одним словом (розвиток уміння узагальнювати та класифікувати).
21.02.2023 ТИПОВІ ВАРІАНТИ БАТЬКІВСЬКОЇ ПОВЕДІНКИ І ВІДНОСИН, ЩО СТИМУЛЮЮТЬ ПОЗИТИВНУ ПОВЕДІНКУ В ДІТЕЙ (ЗА Д. ЛЬЮІСОМ)
1. Я відповідаю на всі запитання і реагую на висловлювання дитини.
2. Серйозні запитання і висловлювання дитини я сприймаю серйозно.
3. Я поставив стенд, на якому дитина може демонструвати свої роботи.
4.Я не лаю дитину за безлад в її кімнаті чи на столі, якщо це пов’язано з творчим заняттям, і робота ще не завершена.
5. Я виділив дитині кімнату (або частину кімнати) винятково для її занять.
6. Я показую дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за її до­сягнення.
7. Я доручаю дитині посильні домашні обов’язки.
8. Я допомагаю дитині будувати її власні плани і приймати рішення.
9. Я беру дитину в поїздки по цікавих місцях.
10. Я допомагаю дитині поліпшити результати її роботи.
11. Я допомагаю дитині нормально спілкуватися з дітьми різних соціальних і культурних прошарків.
12. Я встановлюю розумний поведінковий стандарт і стежу, щоб дитина його дотримувалася.
13. Я ніколи не кажу дитині, що вона гірша чи краща за інших дітей.
14. Я ніколи не караю дитину приниженням.
15. Я забезпечую дитину книжками і матеріалами для її улюблених занять.
16. Я привчаю дитину мислити самостійно.
17. Я регулярно читаю дитині.
18. Я привчаю дитину до читання з дитинства.
19. Я спонукаю дитину придумувати історії, фантазувати.
20. Я уважно ставлюся до індивідуальних потреб дитини.
21. Я знаходжу час щодня, щоб побути з дитиною наодинці.
22. Я заохочую участь дитини у плануванні сімейних справ і по­дорожей.
23. Я ніколи не дражню дитину.
24. Я хвалю дитину за вивчені вірші, оповідання, пісні.
25. Я вчу дитину вільно спілкуватися з дорослими будь-якого віку.
26. Я спонукаю дитину бачити проблеми і вирішувати їх.
27. Я не хвалю дитину безпредметно і нещиро.
28. Я чесний в оцінюванні своїх почуттів до дитини.
29. Не існує тем, які я зовсім виключаю для обговоренім з дитиною.

14.02.2023 ЯК ПРИВЧИТИ ДИТИНУ ДО САМОСТІЙНОСТІ?
1. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Тяга до самостійності закладена в кожній людині генетично. Батьки, обмежуючи її безкінечними «не можна» самі ж притупляють бажання діяти самостійно. Спочатку мама не дозволяє лізти на гірку чи гойдалку «Не можна, не лізь, бо впадеш», а потім дивується чому він не може пограти на майданчику сам?! Але всі ми хвилюємось про наших дітей. Що ж робити? Намагатися пропонувати способи, які категорично не забороняють робити дитині ті чи інші речі, наприклад, «на гірку можна, але зі мною поки ти не навчишся», «вазон з квітами чіпати можна, але легенько, не рвати», «пісок кидати можна, але так, щоб ні в кого і не влучив»…

2. Дозвольте дітям робити вибір: «Ти хочеш одягнути сьогодні синю футболку або зелену з котиком?». Таким чином ми демонструємо дитині, що поважаємо її думку і заявляємо, що вона сильна і може сама брати на себе відповідальність за певні речі (ми формуємо здорову самооцінку).

3. Навчіть дитину просити про допомогу і, коли вона щось робить або тільки намагається робити, ніколи не влазьте (звісно якщо це не шкодить здоров’ю) поки вона сама вас не попросить. Так ви вчите дитину самостійно долати труднощі.
4. Перш ніж щось зробити замість дитини спробуйте словесно розказати малюкові як слід вчинити. Наприклад, «щоб застібнути блискавку, однією рукою притримуй замочок, а іншою тримай за низ», «щоб краще зняти шкарпетку, треба почати з п’яточки, спробуй», «щоб відкрити кришку, інколи треба спочатку натиснути, а потім прокрутити», «щоб постругати олівець треба спочатку вставити його, щільно притиснути і крутити,спробуй»

5. Якщо дитина задає Вам запитання, спробуйте не відповідати одразу, а спитати її, як вона сама думає. Зазвичай дитина починає фантазувати і у висновку сама може відповісти на своє запитання. Ви завжди встигнете дати правильну відповідь. Якщо ж ви самі не знаєте відповідь на запитання, не шукайте її замість дитини, а запропонуйте малечі шукати відповідь за межами дому чи сім’ї (звичайно це для більш старших діток). Наприклад, «запитай у зоомагазині», «про це тобі можуть розповісти в магазині побутової техніки», «можна подивитись в мережі Internet».

6. Бувають такі періоди, коли діти намагаються «зливатись» з батьками. (Мушу наголосити, що це нормальні періоди розвитку особистості). В таких випадках малеча просить робити все за них (навіть ті речі, які здавалося б дитина вже давно робить сама). В такі моменти треба вміти домовлятися з малечею, наприклад, «давай ти одягнеш правий кросівок, а я тобі лівий», «давай класти тобі в ротик суп по черзі – одну ложку я, іншу – ти», «давай разом спробуємо застібнути блискавку на куртці». Але намагайтесь не робити замість дитини. Просто підтримуйте її.

7. В залежності від віку дитини, намагайтесь питати думку малечі коли вирішуєте сімейні справи. «Ти хочеш, щоб ми поїхали до бабусі сьогодні ввечері чи завтра вранці?»

8. Якщо вас запитують про малечу в присутності неї самої, дозвольте дитині самій відповісти. І взагалі, не обговорюйте дитину в її присутності, неважливо, наскільки вона ще маленька. Коли діти чують, як їх обговорюють, вони відчувають себе предметами, власністю своїх батьків.

9. Хваліть дитину за успішні прояви самостійності. Але не просто словом «молодець». Бажано, щоб похвала була описовою. Тобто, якщо дитина самостійно зібрала іграшки, доречно було б сказати: «я бачу чистий килим і складені в корзину іграшки, навіть той конструктор, який вже декілька днів лежить в кутку. А ще як ти гарно поскладав пазли! Так, що коробка тепер закривається! Мені дуже приємно заходити сюди. Молодець!» Завжди можна знайти, що описати.

10. Намагайтесь вводити моменти змагання. Наприклад, дитина не хоче сама складати іграшки. Запропонуйте «давай, хто швидше складе ці кубики до кошика!». Можна сказати про заохочувальний приз (ні в якому разі не пропонуєте дорогі речі). Це може бути: додаткова серія мультифільму, додаткова цукерка, банан…

11. Намагайтесь поступово зменшувати свою присутність і контроль за речами, які малюк вже навчився робити.

12. І на останок – довіряйте власній дитині. Вірте в те, що вона може справитися з будь-якими труднощами і завжди давайте їй шанс у цьому ще раз переконатися.

07.02.2023 ЯКЩО ВАШ МАЛЮК Б’Є ВАС (КУСАЄ, ЩИПАЄ, СМИКАЄ ЗА ВОЛОССЯ)
Одразу після того, як відбувся удар, скажіть дитині, що вам неприємно, боляче. Скажіть, що ви не хочете, щоб вас били.
Якщо ваша дитина повторює свій удар знову, зупиніть, м’яко, але рішуче перехопивши руку. Скажіть іще раз, що це боляче і вам не подобається, боляче.
Якщо малюк знаходиться у вас на руках і б’є вас, то після його другої спроби вас вдарити, поставте його на землю і скажіть, що ви не хочете так спілкуватися.
Якщо малеча починає плакати після того, як ви опустили її на землю, візьміть знову на руки, адже ви хочете пояснити, а не наказати.
Якщо ж малюк знову б’є вас, опустіть його на землю іще раз, чітко проговорюючи, чому ви так робите (вам не подобається удар, вам боляче).
Звичайно, після такого одразу ж на руки брати не варто. Але і не чекайте поки почнеться справжня істерика. Візьміть на руки знову, але притримуйте ручки, щоб вони не замахувалися.
Якщо ви гралися разом, а малюк вас вдарив, то після його другої спроби вийдіть із гри. Можна вийти з кімнати. Необхідно і словами і вчинками показати дитині, що такими способами ви спілкуватися з нею не будете.

Спробуйте перехопити удар, зупинити руку дитини перш ніж вона вдарить. Скажіть своєму малюку, що хлопчикові / дівчинці боляче від такого, що він / вона буде плакати. Якщо удар відбувся, скажіть, що дитині стало боляче, покажіть, як вона засмутилася / скривилася / розплакалася… Скажіть, що дітям не подобається, коли їх б’ють. ВАЖЛИВО: НЕ ПРОСТО СКАЗАТИ, ЩО БИТИСЯ НЕ МОЖНА (це дуже абстрактно і незрозуміло), А ПОЯСНИТИ ЧОМУ (тому що боляче, неприємно…)
Запропонуйте одразу інший спосіб виходу із ситуації: давай попросимо словами, а не бійкою хлопчика / дівчинку, щоб він / вона віддав / віддала іграшку, поділилась, підсунулась і т.п. Якщо ж ваш малюк штовхає, б’ється просто так, покажіть, як можна взаємодіяти: не бий, а обійми, погладь, візьми за ручку, легенько доторкнись. Як правило малюки охоче зупиняють бійку і починають ніжно гладити по голівці іншого.
Якщо ж ваш малюк продовжує битися, пожалійте скривджену дитину, а вашу заберіть подалі. Візьміть на руки і віднесіть за кілька метрів від скривдженого. Потрібно показати, що таким способом гра не склеїться, що діти, які б’ються, граються самостійно.
ПОМИЛКОВІ РЕАКЦІЇ БАТЬКІВ НА БІЙКУ ДИТИНИ
Вдарити у відповідь. Таким чином ви покажете дитині, що удар — це нормальний спосіб виражати свій гнів в незадоволення. Якщо ви забороняєте дитині битися, кусатися, щипатися, не робіть цього і самі!
Накричати, насварити. Тут як і в пункті 1 ви демонструєте, що крик (до речі це один із проявів агресії), є нормою, а ще, що перемагає сильніший і старший.
Зробити вигляд, що ви плачете. Це неправда, це гра, а дитина її відчуває. Крім того, дитина вважає такий ваш спектакль звичайною розвагою. Тому буде продовжувати так робити, щоб побачити ваш спектакль знову і знову.
Присоромити. для дитини до 3,5 років сором — це просто слово, яке не має ніякого значення. Тому ваші фрази: “Як тобі не соромно!” не будуть мати ніякого ефекту.
Не звертати увагу, думаючи, що сам зрозуміє (або чекати, коли хтось дасть здачі). якщо ви не висловлюєте незадоволення поведінкою дитини, вона думає, що її поведінка — це норма, а тому продовжує так робити.

31.01.2023 “Я НЕ ВМІЮ” АБО ЯК РОЗВИНУТИ МОТИВАЦІЮ
Кожен новий навик віддаляє дитину від батьків. Спочатку така самостійність в радість, але нові досягнення швидко перетворюються на буденні обов’язки. Зрозуміло, що багатьом дітям хочеться знову стати маленькими, сховатися за безліччю “я не вмію”. І єдине, що тут можна зробити – це постійно нагадувати, заспокоювати, переконувати що батьківські любов і турбота нікуди не подінуться.

1. “Давай подумаємо, де цьому можна навчитися?”
В Інтернеті подивитися, запитати у когось, в бібліотеку за книжкою сходити.

2. “Хочеш розповім, як я цьому навчилася?”
Дитина часто відчуває себе такою, що нічого не вміє серед всемогутніх дорослих і було б добре їй показати, що не завжди так було і не завжди так буде.
3. “Можливо є спосіб обійтися тим, що вмієш?”
Не виходить намалювати баранчика – малюй баранчика в коробці. Це дасть впевненість у своїх силах і коли-небудь баранчик вигляне з коробки.

4. “Спробуємо це зробити разом?”
Часто за словами про невміння стоїть небажання дитини залишатися наодинці з важкою або нудною справою.

5. “Давай я покажу тобі хитрий спосіб”.
Зрозуміло, що дитині хочеться не вчитися чомусь, а вже вміти це робити. І іноді є спосіб навчитися швидко.

6. “Хочеш навчитися або хочеш, щоб хтось зробив замість тебе?”
Швидше за все дитина вибере другий варіант, але рано чи пізно дійде справа і до першого.

7. “Давай розберемо цю велику справу на маленькі і з’ясуємо, з якими моментами ти зможеш впоратися, а з якими потрібно тобі допомогти.”

8. “Нічого страшного, але у тебе добре виходить … (список успіхів)”.
І правда, якщо подумати – яке колосальне число найскладніших навичок дитина освоїла за останні 5-10 років!

9. “Як думаєш, доведеться цього коли-небудь вчитися або можна обійтися?”
Не потрібно розповідати про необхідність деяких навиків, нехай дитина сама розбереться.

24.02.2023
ДЕМОНСТРАТИВНА ІСТЕРИКА: ЯК РЕАГУВАТИ?
Кожна дитина вчиться досягати своїх цілей, шукає різні шляхи, експериментує. Це цілком нормальний процес. Питання в тому, яким шляхом дорослі дозволяють їй цих цілей досягти. Як правильно реагувати, коли дитина намагається домогтися свого істерикою?
Головне правило: ні в якому разі не можна піддаватися емоційним маніпуляціям дитини. Не можна поступатися дитині коли вона плаче чи кричить у відповідь на заборону або відмову у виконанні її бажань.

Тверде батьківське «ні», сказане без повторень, всього один раз, і збереження спокою – єдині заходи, які допоможуть дитині позбутися звички так себе поводити.

Чудовий зразок такої поведінки можна знайти у спогадах дочки знаменитого психолога Л.С. Виготського про свого батька.

У перші роки свого життя Ася (молодша сестра оповідачки) зростала нелегкою дитиною, вона була, як прийнято говорити, з характером. Це проявлялося в бурхливих скандалах, які вона періодично влаштовувала. Мама працювала і нас виховувала няня, яка дуже любила Асю, страшно її балувала, в усьому потурала їй, що, безумовно, не сприяло поліпшенню її характеру.
Побачивши одного разу один із Асиних “фокусів”, Лев Семенович сказав, що сам нею займеться, і просив нікого не втручатися. Ася дуже любила гуляти, дуже добре грала під час прогулянки, але повернення додому викликало в неї бурхливий протест. Як тільки вона бачила, що ми наближаємося до будинку, вона лягала на тротуар, починала бити ногами, не підпускаючи до себе, і нестямно кричала. Ось таку картинку і побачив якось батько.
На наступний день, коли все повторилося знову, він вийшов на вулицю, велів мені і няні йти додому, а сам узяв дівчинку, яка несамовито брикалася і кричала, на руки, вніс її в під’їзд, поклав на підлогу, а сам увійшов до квартири і закрив двері.
Спочатку з під’їзду неслися відчайдушні крики, але поступово вони стали стихати – адже глядачів не було! – І, нарешті, зовсім припинилися. Коли настала тиша, батько вийшов у під’їзд, спокійно допоміг доньці піднятися з підлоги і, мовчки, привів її додому. Він не сказав їй жодного слова. Вмивши, він відпустив її до няні, яка збиралася її годувати.
Це повторювалося кілька днів поспіль, з тією тільки різницею, що декілька разів Асю забирала з під’їзду сусідка з квартири навпроти і приносила її нам через чорний хід, з двору. Батько невідступно слідував своєму методові, і був цілком нагороджений – поступово все припинилося, і повернення з прогулянки стало проходити спокійно. Якщо ж Ася влаштовувала скандал у будинку, падала на підлогу, била ногами по підлозі, кричала, тато вимагав, щоб всі вийшли з кімнати, а сам, залишившись з нею, не звертав на неї ніякої уваги, роблячи вигляд, що чимось дуже зайнятий , поглинений.
Коли вона заспокоювалася, він, знову-таки мовчки, допомагав їй піднятися з підлоги і вів вмиватися. Він ніколи їй при цьому нічого не говорив, мабуть, вважаючи, що вона в такому збудженні, що все одно не в змозі почути і усвідомити сказане. Як би там не було, але обраний ним метод цілком виправдав себе – істерики і скандали поступово припинилися …

Безсумнівно, активна участь батька у вихованні Асі сприяла вирівнюванню її характеру. Поступово всі її зриви припинилися, і до школи вона була цілком контактної дівчинкою, добре спілкувалася з дорослими і однолітками, серед яких завжди, впродовж всього свого життя, мала багато справжніх друзів.

Ми бачимо, як майстерно, психологічно тонко і точно поводився батько. Ось головні і, по суті, прості «секрети» його виховного успіху:
● він зберігав спокій і неучасть у демонстрації (іноді йшов),
● був уважний і співчутливо допомагав після припинення сцени (допомагав піднятися, вмитися),
● нічого не говорив під час і після істерики,
● був послідовний, не відходив від своєї «методики».

17.01.2023
На що звертати увагу при вихованні дітей?

Іноді батьки говорять дитині такі фрази:
“У інших … діти, як діти, а ти …”,
“Ось дав Бог дитину …”,
“Пощастило ж іншим батькам з дітьми …”,
“І в кого ти тільки вдався?”
Наші діти – в нас.
Дивлюся в тебе, як в дзеркало …

Дитина, насправді, виступає для нас своєрідним інструментом, через який ми можемо задіяти зони свого особистісного зростання. Але це при достатньому рівні усвідомленості.
Діти проектують нам ті прогалини, над якими нам необхідно попрацювати.
Бувають “важкі” підлітки, а бувають “важкі” батьки.

Ознаки “важких” батьків.
Вони говорять:
“Ну що ти так довго? Скільки ти ще будеш порпатися? Давай швидше! Ми і так вже запізнюємося” та ін.
Промовляючи ці фрази, батьки думають, що вчать дітей організованості. Насправді, в цей час дитина вчиться поспішати і хвилюватися.

“Скільки разів повторювати?”
Чим частіше повторюємо, тим менше дитина акцентує увагу на сказаному.

“Я так втомилася. У мене зовсім немає сил”. Але через якийсь час дитина бачить, наприклад, телефон в руках у мами і робить висновок: “Їй не до мене. А я знову зовсім одна”.

Батьки говорять: “Моя дитина – ледарка” або “У мене росте ледар”.
Дитина відчуває себе поганою: “Мама розчарувалася в мені”, і її самооцінка падає.

Пропоную техніку, яка дозволяє проаналізувати поведінку дитини і звернути увагу на себе.
“5 фокусів проектуючого виховання”.

Звертаємо увагу на те, куди спрямований:

1. Гнів дитини. Дитина вказує на гнів, який є в самому дорослому. Діти гніваються на те, на що навчили їх батьки.

2. Дитячі інтереси і захоплення. Вони вказують на Ваші мрії і бажання. Наприклад, дитина любить збирати конструктор (Лего). Можливо, Ви давно хочете зробити в квартирі ремонт або побудувати свій власний будинок.

3. Дитяча радість. Через неї ми можемо навчити дитину чого-небудь найкращим (легким) способом. Наприклад, під час прогулянки або гри в ляльку Барбі, ми можемо донести до малюка всю необхідну інформацію.

4. Співчуття дитини. Зверніть увагу на те, в яких ситуаціях дитина підтримує інших людей / дітей. Якими способами? Швидше за все, саме в цих сферах Вам самим варто більше відкривати своє серце.
Співчуття – це доросла емоція, яка притаманна дитині.

5. Включення дитини. Це коли дитина по максимуму проживає якийсь момент або максимально включена в рольову гру. Вона щаслива, наповнена радістю, знаходиться в теперішньому моменті – вона відкрита світу. Це те, чого ми самі можемо повчитися у дітей.

У наших відносинах з дітьми починає відбуватися щось дивне, коли, прокидаючись вранці, ми подумки вимовляємо: “Я люблю тебе безумовно. Спасибі тобі за те, що ти у мене є. Ти – добра, лагідна, уважна і чуйна дитина. Я пишаюся тобою”.

10.01.2023
«Як підтримати дитину – лідера?»
До дітей – лідерів потрібний особливий підхід. Крім того, що треба помічати її соціальну активність та організаторські здібності, варто ще й розвивати їх. До того ж важливо не перегнути, аби лідерство не перетворилося на егоцентризм.
Як батьки можуть “вбити” лідера в дитині
Заборона ризикувати. Якщо оточити дитину гіперопікою, заборонити їй набивати гулі й отримувати цінний життєвий досвід, то можна натрапити на відсіч в підлітковому віці. Як тільки вона відчує, що може чинити опір нав’язливій турботі, то почне відчувати й порушувати межі дозволеного.
Щедра похвала. Хвалити дитину вкрай необхідно, але надмірно розхвалювати не варто. Завищена самооцінка призведе до проблем в спілкуванні з іншими дітьми. Лідерство в колективі може похитнутися.
Страх перед помилками. Він виникає в момент, коли батьки починають карати дитину за помилки. Так, коли вона цілеспрямовано шкодить, то потрібно це присікати. Але у всіх інших випадках визнайте, що в дитини є право помилятися.
Як розвивати лідерські якості у дитини
► Запишіть дитину на секцію або гурток за інтересами, де практикуватимуть групові змагання, конкурси, вікторини. Це стане відмінним середовищем для прояву лідерських якостей.
Пралельно потрібно формувати в дитині відчуття впевненості у своїх силах. Вона повинна відчувати схвалення та підтримку батьків.
► Справжній лідер не тільки бере на себе керівництво колективом в певних ситуаціях, а й сам створює ці ситуації. Продумайте разом з дитиною, що вона може зробити для цього. Наприклад, можна ініціювати проведення конкурсу. Логічно, що керувати процесом буде автор ідеї. Так можна не тільки проявити організаторські здібності, а й закріпити свою позицію лідера.
Комунікація з однолітками. Справжній лідер завжди знає, чим живе і дихає його колектив. Він повинен щиро проявляти інтерес, бути приємним співрозмовником, надавати посильну допомогу. Тому емпатія й альтруїзм – якості, які обов’язково потрібно прищеплювати маленькому лідеру.
Параметри індивідуального розвитку:
• фізичний розвиток
• психоемоційний розвиток
• інтелектуальний розвиток
• соціальний розвиток
Варто розуміти, як влаштована індивідуальна організація дитини і чому так важливо не перевантажувати будь-який з цих параметрів.
Таким чином, при формуванні особистості дітей батькам вже зараз варто задуматися і сформулювати їх траєкторію розвитку. З огляду на тенденції та компетенції, затребуваність яких підвищується з кожним роком, приділяйте час дітям, сповільнюйтеся і даруйте елементарні знаки уваги і співпереживання потребам дитини. Залучайте фахівців. Вони – ваші помічники у вихованні. Шукайте серйозних тьюторів, що мають практику і масштабне мислення. Шукайте атмосферу, де дітям захочеться пробувати себе, досягати і прагнути до амбітних і великих цілей.

03.01.2023
ПОДОЛАННЯ СТРАХУ
Не сваріть дитину, якщо вона чогось боїться, краще з’ясувати причину і допомогти дитині змінити ставлення до свого страху.
Не смійтеся і не виставляйте напоказ боязнь дитини, це може пересунути страхи на більш глибинний рівень.
Не лякайте дитину ще більше. «Якщо ти зараз же не зайдеш у кімнату, я тебе відлупцюю».
Не варто займатися «загартовуванням», тобто якщо дитина боїться темряви і спати сама, не замикайте її в кімнаті «щоб звикала». Ви ще більше налякаєте дитину, але це найменше, що може статися. Наслідки таких «загартовувань» сумні: неврози, заїкання, відхилення у розвитку. Якщо ви все ж хочете спробувати цей метод, поставте себе на місце малюка. Якщо ви, скажімо, боїтеся мишей, засуньте руку в клітку з великою кількістю мишей. Пройде у вас страх? На жаль, не всі батьки розуміють, яка тендітна психіка у дитини. Ніколи не кричіть на дитину. Все, що завгодно можна пояснити спокійно!
Не ставтеся до страхів дітей, як до примх, тим більше не можна лаяти і карати дітей за “боягузтво”.
Постійно запевняйте свою дитину, що вона в повній безпеці, тим більше, коли ви поруч з нею. Дитина повинна вірити вам і довіряти.
Обговорюйте з малюком його страхи. Головне завдання батьків – зрозуміти, що саме турбує дитину і що стало причиною страху. Малюк повинен навчитися сам справлятися зі своїми страхами, але цього не відбудеться без вашої батьківської допомоги.
Коли у дитини почалася паніка, займіть її грою, спостереженням за чим-небудь (наприклад, подивитися у вікно). Більше розмовляйте з дитиною!

27.12.2022

Чим зайняти дитину у сховищі?

Щоб повернути відчуття безпеки:
1. Ліпити із пластиліну, що наразі є ефективніше, ніж малювати.
2. По можливості взяти із собою подушки, щоб зробити будиночок.
3. Із ниток «прокреслити» довкола себе коло безпеки.
4. Вирізати орігамі.
5. Робити мотанки з хусточок.
6. Вчитися жонглювати.
7. Гра «Чарівні дотики»: уявити, що тіло – музичний інструмент. Кожна
частина тіла видає свій звук. Торкатися долонькою, а дитина співає, мукає,
кукурікає тощо.
8. Гра «Я – тварина»: показати жестом, позою, звуками, яка тварина. Другий
партнер із гри відгадує. Образ тварини завжди свідчить «про життєстійкість»
дитини, тому можна запропонувати після зображення «наляканої» тваринки
показати «сміливу».
9. Гра «Докричатися до Місяця»: уявити, що треба крикнути послання
космонавтам чи інопланетянам. Можна кричати з різних кутів сховища одне
одному, можна спрямовувати звук далеко-далеко.
10. Гра «Вдихнути хмару»: уявити, що вдихнули хмару, і видихнути її зі звуком
– тихим або сильним вітром, можна із грозою та блискавкою (тупаючи
ногами).
11. Гра «Погода»: можна йти по колу, можна стукати пальцями, долоньками по
столу, стіні, підлозі. Спочатку погода гарна, світить сонечко і легкий вітер
(йдемо/стукаємо повільно, м’яко і тихо), потім вітер міцніє, починається дощ
(йдемо/стукаємо швидше і голосніше). Дощ посилюється, злива –
тупаємо/стукаємо сильніше, стрибаємо, гроза-ураган – стрибаємо, махаємо
руками і кричимо. Вітер заспокоюється, дощ стихає – поступово
йдемо/стукаємо тихіше і повільніше. Закінчуємо «хорошою погодою»: руки
вгору – «сонце».
12. Гра «Клац-клац»: клацати зубами, ніби від холоду, потім показувати зуби,
як мавпочки, шкіритись і гарчати, як тигри. Після цього перетворитися на
людей.
13. Гра «Лети!»: дмухати одне на одного, як на перо. «Перо» має «полетіти» і
«покружляти».
14. Гра «Штовхалки»: відштовхнути повітряною хвилею партнера по грі,
зробивши жест руками. Партнер «відлітає» від дитини.
15. Гра «Борці сумо»: засунути подушку під футболку і штовхатися, подушка
пом’якшуватиме удар.
16. Рвати папір, а потім зібрати з уривків колаж.
17. Боулінг: збивати будь-які предмети (дозволити порушити порядок).
18. Гра «Злий бобер»: придумати злу тварину і поводитися так, як може
поводитися ця тварина. Потім перетворитися на добру тварину. Потім – на
людину.
19. Гра «Випустити пазурі»: показати, як тигреня шипить і показує пазурі, коли
хоче захиститися. Потім перетворитися на людину.
20. Гра «У ціль»: зім’яти в руках папір і як м’ячиком влучити в ціль.
21. Кричати в «мішок для крику» або в склянку.
22. Гра «Буцалки» – буцатись руками чи головою, говорячи по черзі «так» чи
«ні».
Настільні ігри
1. Шахи, шашки.
2. Причому шашки збивати щиглями (нам потрібні «агресивні дії»).
3. Будь-які настолки.
4. Карти.
5. Що простіша (тупіша) гра, то краще.
6. Розставляти доміношки та влаштовувати «ланцюгову реакцію».
Малювати
1. Мандали, будиночки, веселки.
2. Мрію.
3. Найбезпечніше, захищене місце.
4. Те, що хочеться робити одразу після війни.
5. Розмальовки.
6. Ангелів.
Ігри зі словами
«Питання»: один гравець ставить запитання – другий повинен відповісти на
нього. Гра триває, доки хтось скаже речення без питання. Наприклад: «Ти їв
сьогодні? – А чому ти цікавишся? – Хіба це секретне питання?» – і так далі.
«Чотири слова» (дітям від 8 років можна запропонувати і 5–6 слів): вибираємо
4 абсолютно не пов’язані між собою слова. Використовуючи їх, складаємо по
черзі невелику розповідь.
«Багато слів»: вибираємо велике слово. З його букв кожен на своєму аркуші
складає та записує багато маленьких. Діти можуть спочатку бути в команді з
дорослими, а потім вони швидко стають самостійними гравцями.
«Малювання словом»: вибираємо слово, яке дитині складно писати або
вимовляти. Вигадуємо, що саме малюватимемо. Наприклад, намалювати
фігурку кота, використовуючи лише загадане слово (пишемо його багато разів у
різних площинах).
«Навпаки»: говорити слова навпаки, не записуючи їх. Наприклад, чайник —
киньяч, стіна — анітс…
«Врозсип»: написати врозсип на аркуші літери, з’єднувати букви лініями в
слова.
«Покажи слово»: один гравець загадує слово і показує його пантомімою, інші
повинні відгадати.
«Я загадав»: розповісти про загадане слово, не називаючи його. Наприклад: «Я
загадав – білий, холодний, рипить під ногами, тане». Інші мають відгадати
згадане слово.
«Індукція — дедукція»: гравець загадує предмет. Інші повинні його вгадати,
ставлячи запитання, на які він може відповісти тільки «так» або «ні» (з
дитиною можна починати із загадування тварин та частин тіла).
«Остання літера»: кожен гравець каже слово, яке починається на останню
літеру попереднього слова.
«Рима»: називаємо 4 (або 2) випадкові слова, на які шукаємо риму або з якими
вигадуємо вірш, кричалку.
«Літера»: називаємо слова лише на задану букву.
«Шукаємо подібне»: називаємо два випадкові слова – чим вони можуть бути
об’єднані?
«Чарівна мова»: називати слова або фразу, промовляючи, перед кожним
складом додатковий склад (жихмажира – хмара, раморароразираво – морозиво).
Учасники мають вгадати слово.
«Нісенітниця»: говоримо початок речення, до якого потрібно вигадати
продовження-«нісенітницю», абсолютно нереальне.
«Казка»: складаємо казку – кожен каже по реченню.
«Асоціації»: один гравець називає слово, наступний – свою асоціацію на це
слово (дітям можемо пояснити – перше, що спадає на думку, коли чуєш це
слово).
«Це слово вміє…»: описуємо слово його «вміннями». Наприклад, «він вміє
писати, малювати, стукати та кататися по столу» (олівець). Учасники
відгадують слово.
«Картина»: називаємо слово. По черзі розповідаємо, яку об’ємну картину ми
бачимо, коли вимовляємо це слово. Наприклад, для одного гравця слово «чай»
означає: сім’я сидить за столом і розмовляє, для іншого – чайна плантація та
збирачі чаю, для третього – стіл накритий скатертиною, грає музика, для
четвертого – чайна церемонія, для п’ятого – людина сама стоїть біля вікна,
насолоджуючись самотністю та чаєм.
«Антоніми»: називаємо слова і шукаємо до них антоніми.
«Неіснуюче слово»: вигадуємо неіснуючі слова, і що вони могли б означати
мовою інопланетян.
«Тарабарська мова»: говоримо одне з одним тарабарською мовою,
намагаючись за інтонацією вгадати, про що кожен говорить.
Відволіктися від тривог та хвилювань також допоможуть мультики й ігри
в телефоні, прослуховування аудіо-книг.

19.12.2022
Проєкт «Завжди поруч»
З грудня місяця запроваджено проєкт “Завжди поруч”.
Війна є значним стресом для усіх, проте найбільш уразливою категорією є діти. За результатами дослідження «Як війна змінила життя українських дітей», проведеного Gradus Research серед містян 18-64 років, які мають дітей до 18 років, 75% батьків зазначили, що їхні діти демонструють ті чи інші симптоми травматизації психіки. Виживання дитини за цих умов, стабілізація її психоемоційного стану значною мірою залежить від дорослих. І чим меншою є дитина, то більшої допомоги від дорослих вона потребує в «опрацюванні» стресових ситуацій. Саме тому важливо, щоб педагоги були обізнані щодо того, якою має бути підтримка дитини у стресовій ситуації.
Педагоги можуть надати значну допомогу дитині та її батькам у процесі психологічного відновлення. Але це можливо у випадку, коли самі педагоги володіють знаннями щодо того, що таке стрес, травма, якими можуть бути реакції дітей на травмуючі події, як надати першу психологічну допомогу дитині чи дорослому, що зазнали впливу сильних стресорів.
Усе це актуалізує питання підтримки педагогів, підвищення рівня їх обізнаності щодо надання психологічної допомоги здобувачам освіти в умовах воєнного стану. Це і я основне завдання Проєкту «Завжди поруч».

Мета проєкту – надати психологічну підтримку педагогам як умови збереження психічного здоров’я здобувачів освіти.
Завдання
підвищення рівня обізнаності педагогів щодо психологічної травми, посттравматичних стресових розладів;
формування у педагогів практичних навичок щодо надання здобувачам освіти допомоги в умовах війни;
сприяння відновленню емоційної стабільності в стресовій ситуації, розвитку психологічної стійкості в дітей та дорослих.

12.12.2022

АБЕТКА ПОРАД БАТЬКАМ

А — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.

Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.

В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.

Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.

Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.

Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.

Є — єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп’ютері.

Ж — життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп’ютером чи плеєром.

З — з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.

І — ігри на комп’ютері заміняйте рухливими іграми надворі.

К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.

Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.

М — мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.

Н — не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.

О — обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.

П — поважайте думки дитини.

Р — радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.

С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

Т — творчий потенціал дитини розвивайте.

У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.

Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.

X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.

Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.

Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.

Ш — шум — це ворог здоров’я дитини.

Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.

Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.

Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб’язною, правдивою, ставилася до всіх із любов’ю, дотримуйтеся самі цих порад.

06.12.2022

Віддалені наслідки – це порушення фізичного і психічного розвитку, соматичні захворювання, особистісні та емоційні порушення, соціальна невлаштованість.

01.12.2022
“Що треба знати батькам про насильство…”
Будь яке насильство або обмеження свободи дій і думок жорстко вкарбовується в свідомість дитини, і згодом спотворює всю її земну дорогу, деформуючи душу, яка розвивається.

Тому права дитини повинні дотримуватися з особливою ретельністю,бо дитя слабке і мале, недосвідчене і беззахисне.

Сьогодні діти перебувають в абсолютній залежності від дорослих ‐ таких великих і таких розумних. Але якщо ми приймаємо ідею дитячого безправ’я як таку, мислячи про дітей узагалі, то ніяк не квапимося перенести це розуміння у власну сім’ю. На ділі ж найбезправнішими виявляються наші власні діти – ті , кого ми запросили у це життя, ті, хто живе поруч день за днем, з року в рік.

Дорослі звикли самостверджуватися за рахунок молодших, звикли живити свою гордість струмами дитячого страху, безсилля і беззахисності. Будучи знервованими і знаходячись «не у своїй тарілці», дорослі і зовсім розглядають дітей як тягар, як прикру перешкоду здійсненню власних бажань. Ми виправдовуємо себе тим, що вони не настільки слухняні, як нам би того хотілося, і що вони намагаються йти в житті своєю дорогою, а не по тій уявній траєкторії, яку зміг викреслити для них мало тренований розум дорослого.
Що ми зазвичай розуміємо під домашнім насильством?
Нам навіть важко припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо його жертвами.

Види домашнього насильства:
Психологічне насильство:
-висміювання;
-переслідування;
-словесна образа, погроза;
-примушування;
-залякування; ворожість;
-психологічний тиск;
-формування почуття провини.

Фізичне насильство:
-биття рукою;
-іншими предметами;
-шльопання;
-штовхання;
-викручування рук;
-будь-яке рукоприкладство.

Сексуальне насильство:
-протиправне посягання однієї людини на статеву недоторканість іншої, дії сексуального характеру щодо неповнолітніх.

Економічне насильство:
-умисне позбавлення однією людиною іншої житла, одягу, майна чи коштів.

Насильство це ще й:
– погрожування нанести собі або іншому тілесні ушкодження;
– невиразні погрози типу: «Ти у мене дограєшся! Я тобі дам!»;
– погрози піти, забрати дітей, не давати грошей, подати на розлучення, розповісти про щось;
– заподіяти шкоди домашнім тваринам (щоб помститися партнеру);
– ламання або знищення особистих речей;
– використовування лайливих слів, лайка;
– приниження, ображення, постійне підкреслення недоліків;
– звинувачення у всіх проблемах;
– критика думок, почуттів, дій;
– поводження з ним/нею як із прислугою;
– ігнорування.

Насильством щодо дітей, крім цього,вважається:
– нехтування дитиною;
– нехтування обов’язками стосовно дитини;
– відсутність у сім’ї доброзичливої атмосфери (психологічне ізолювання);
– накази, команди, мораль, повчання, проповіді. Постійні поради, намагання все вирішити за дитину;
– недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
– втягування дитини у з’ясування стосунків між батьками і використання її з метою шантажу;
– недостатнє задоволення потреб дитини в їжі, одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки (опікуни) матеріально спроможні зробити це;
– використання алкогольних напоїв (наркотиків) до межі втрати самоконтролю над діями;
– нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Неважко помітити, що все це нерідкість у наших сім’ях.Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки наших батьків. Така поведінка стала для нас звичною. Ічасто ми просто не замислюємося над тим, як це може впливати на нас самих і наших дітей.

Коли виникає конфлікт, дорослі часто так захоплюються ним, що думають тільки про те, як би відстояти свою точку зору. Їм все одно, що відбувається у навколишньому світі.

Чи знаєте Ви, що:
·- Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж вважають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі у конфлікті (захоплена грою, дивиться телевізор, знаходиться в іншій кімнаті тощо). Але насправді діти завжди знають, коли їхні батьки сваряться.

·- Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей – навіть на немовлят – впливає домашнє насильство.

·- Жодній людині не подобається весь час бути найменш здібною та пригніченою.

Будь-яке насильство в сім’ї, незалежно від того, спрямоване воно безпосередньо на дитину чи на іншого члена сім’ї,травмує дитину!

Як діти реагують, коли вони стають свідками насильства в сім’ї:
·Діти зазнають почуття провини, сорому й страху, ніби вони відповідальні за насильство, яке їм довилося спостерігати.

·Діти відчувають сум.

·Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Діти можуть:

·реагувати надто агресивно;

·не визнавати авторитетів;

·бути пасивними чи пригніченими;

·мати вигляд знервованих або зляканих;

·жалітися на головний біль, біль у шлунку, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!
В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як упоратися з почуттями, труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Діти, які були свідками насильства в сім’ї, отримують негативний «урок» та засвоюють, що:насильство– це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цюзвичку вони переносять у навколишнє середовище: спочатку в дитячий садочок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю і на своїх дітей.

Вонине знають про те, що можнадомогтися бажаного, не обмежуючи прав іншої людини.

Вонине спроможні розуміти почуття інших людей.

Дитина може вирости забитою, такою, що не вміє постояти за себе або агресивною.

Батьки мають усвідомити, що найважливіша умова успішного виховання – становлення правильних стосунків з дітьми, а основа спілкування в сім’ї – доброзичливість, довірчі відносини.

28.11.2022
Пам’ятка для батьків «Як виховати слухняну дитину!»

1. Подавайте дітям приклад хорошої поведінки. Ваша поведінка – приклад для наслідування.
2. Змінюйте оточення, а не дитину. Не карайте дітей за їхню природну цікавість.
3. Критикуйте не дитину, а її вчинки. Критика дитини сприятиме формуванню заниженої самооцінки.
4. Висловлюйте свої бажання позитивно. Кажіть дітям, чого ви від них очікуєте, замість того, чого не бажаєте.
5. Висувайте реальні вимоги. Вимоги до дитини мають відповідати їхнім віковим можливостям.
6. Обирайте виховання без застосування фізичної сили та приниження. Не намагайтеся виховати навички самоконтролю і поваги до інших за допомогою покарання.
7. Допомагайте дітям вести себе краще, даючи їм вибір. Не дорікайте та не контролюйте їх постійно.
8. Прислуховуйтеся до того, що говорить ваша дитина, навіть коли вона сердита. Цікавтеся тим, що вона робить та відчуває.

ЛЮБОВ Є НАЙВАЖЛИВІШОЮ ПОТРЕБОЮ ВСІХ ДІТЕЙ ТА ОДНІЄЮ З ОСНОВНИХ ПЕРЕДУМОВ ПОЗИТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ ДИТИНИ!!!

Як виховувати щасливих дітей

1. Будьте щасливими самі

Згідно з численними дослідженнями, існує чіткий взаємозв’язок між настроєм батьків і дітей. Малюки вміють багато що переймати в батьків, і їхній настрій також. Проявляючи увагу до власного емоційного благополуччя, ви гарантуєте, що дитина буде відчувати позитивні емоції. Дбайте про свої емоційні потреби, приділяючи час відпочинку, релаксації й підтримці стосунків з чоловіком (дружиною) за допомогою романтичних вечорів.

2. Культивуйте здоровий спосіб життя

Дітям, як і будь-якій людині, важливо насолоджуватися сном, фізичними вправами таздоровою їжею. Малюки ясельного віку фізично дуже активні, тому вам треба дати дитині достатньо часу і простору, щоб вона рухалася й залишалася активною. Звертайте увагу також і на потребу малюка в розпорядку дня. Хоча більшості дітей приносять задоволення незаплановані заняття, усе ж краще, коли в них є встановлений розпорядок дня, і діти знають, що буде далі.

Також звертайте пильну увагу на зв’язок між певними продуктами харчування й настроєм вашої дитини. У деяких дітей цукор (і цукровмісні продукти) не тільки підвищує енергійність, а і знижує настрій і навіть провокує агресивну поведінку.

3. Хваліть дитину

Не можна хвалити дітей за все, що вони роблять, хваліть дітей за те, що вони роблять правильно. Але й не примушуйте дитину відчувати, що їй треба досягти суттєвої мети, щоб заслужити ваше схвалення. Важливо, щоб метою виховання був розвиток у малюка мислення зростання. Треба вчити дитину розуміти, що успіх досягається за допомогою наполегливої праці та старанності. Щасливі діти, які мають мислення зростання, уміють досягати успіху та здатні насолоджуватися життям, не надто турбуючись про те, що про них думають інші люди.

4. Підтримуйте з дитиною тісний зв’язок

Дуже важливо, щоб дитина відчувала зв’язок з батьками та іншими членами сім’ї. Дитинство, яке проходить у тісному зв’язку з батьками, сприяє щастю в житті дитини. Малюк відчуває свій зв’язок з батьками, коли знає, що його люблять, розуміють, визнають і хочуть проводити з ним час. Коли ці потреби задовольняються, у дитини не виникають емоційні розлади, спонукання до ризикованої поведінки та гнітючі думки. Продемонструйте малюку свою беззастережнулюбов і переконайтесь у тому, що він відчуває її й перебуває у щасливому настрої. Ви зможете зміцнити емоційний зв’язок між вами й дитиною, якщо будете якомога частіше брати її на руки,проявляти емпатію у відповідь на її плач, читати та сміятись разом з нею.

5. Прищеплюйте правильне ставлення до успіху й невдачі

Якщо ви дійсно хочете, щоб у дитини була висока самооцінка, постарайтеся зменшити кількість компліментів і дати більше можливостей для засвоєння нових навичок. Саме вміння, майстерність, а не похвала, – це правильна основа для розвитку високої самооцінки вашого малюка. Розвивати самооцінку дитини у віці до чотирьох років дуже легко, оскільки, що б дитина не робила, вона оволодіває новими навичками. Батькам іноді важко дивитись, як дитина перевантажує себе роботою, але треба пам’ятати про те, що дуже мало вмінь даються з першої спроби. І не так важливо, зазнає дитина невдачі чи досягає успіху в будь-якому занятті, головне – вона засвоює вміння, учиться, практикується й набуває правильного ставлення до успіху й невдачі.

6. Дозвольте дитині відчувати себе затребуваною

Щастя дітей і вас як особистості багато в чому залежить від відчуття потрібності, затребуваності. Без цього почуття люди бояться, що їх можуть кинути й забути. У нас є вроджена потреба у приналежності й відчутті власної значущості. Дайте малюку відчути, що він є невід’ємною частиною сім’ї та відіграє в ній значущу роль з раннього віку. Покладайте на дитину відповідальність за виконання домашніх обов’язків і показуйте, як ви відчуваєте в ній потребу. Це дасть дитині відчуття причетності, відповідальності та щастя.

7. Розвивайте почуття вдячності

Згідно з дослідженнями, щастя тісно пов’язане з почуттям вдячності, яке призводить до емоційного благополуччя. Дослідження також показали, що люди, які ведуть щоденні та щотижневі щоденники вдячності, більш оптимістичні і швидше досягають своїх цілей. Хоча маленька дитина ще не може вести щоденник, батькам важливо щодня вчити її бути вдячноюнавіть просто за приємні моменти протягом дня. Щодня приділяйте час на висловлювання слів подяки та прищеплюйте цю звичку своєму малюку.

8. Виховуйте в дитини оптимістичне ставлення до життя

Важливо вчити своїх дітей бути оптимістами з раннього віку. Це вбереже вас, батьків, від численних стресів, коли дитина досягне підліткового віку й не стане вдаватись до похмурого, пригніченого настрою. Згідно зі статистикою, підлітки, які навчені шукати позитив у будь-якій проблемі, рідше впадають у депресію. Оптимізм пов’язаний зі щастям: чим більш оптимістична ваша дитина, тим вона щасливіша. Крім того, оптимісти більш успішні у школі, отримують більше задоволення від сімейного життя й рідше зіштовхуються із тривогами й депресіями.

9. Навчайте малюка бути працьовитим

Батькам важливо виховувати не досконалих, а працьовитих дітей. У батьків, які переоцінюють значення досягнень і досконалості, часто виростають діти, схильні до депресій. Стан тривоги, зловживання алкоголем або наркотиками також зазвичай пов’язані із прагненням до досконалості. Важливо хвалити малюка за старанність, старання, зусилля, а не за досягнутий результат. Так ваша дитина не буде боятись помилок і з більшим бажанням буде робити висновки й навчатись, отримувати нові враження й набувати нового досвіду.

10. Надавайте дитині час для ігор

Час, проведений дитиною у грі, можна порівняти з часом, проведеним дорослою людиною у глибоких роздумах. Граючи, діти вчаться та зростають. Немає правил того, скільки часу малюки повинні проводити у грі. Усе, що ви повинні зробити, це надати дитині можливість повноцінно грати й рости щасливою людиною.

25.11.2022
Акція “16 днів проти насилля”
З 25.11.22 по 09.12.22
Всім відомо, що з віком характер і поведінка дитини змінюється. Бувають ситуації, коли малюк у віці 3-5-ти років стає неслухняним і некерованим. У цей момент більшість батьків вдаються до крайніх методів – фізичних покарань.

Як карати дитину
Педагоги і психологи постійно нагадують батькам про шкоду і наслідки фізичних покарань, тому застосовувати їх не рекомендується.

Щоб впливати на дитину і на її поведінку, варто застосовувати лояльні методи покарання.

Позбавлення задоволення
Один з найбільш лояльних методів покарання для дитини – це позбавлення задоволення.

Якщо дворічний малюк дозволяє собі бити маму, перебуваючи у неї на руках, то робить він це для того, щоб з’ясувати можна чи не можна. Отримавши черговий удар від дитини, мама повинна поставити дитину на підлогу і строго сказати – «Не можна», щоб дитина зрозуміла, що якщо ще раз вдарить маму, то буде позбавлена задоволення – знаходитися в обіймах мами.

Караючи малюка, будьте об’єктивні, стежте за тим, щоб покарання було пропорційно провини, яку здійснила дитина.

Недолік уваги
Будь-яка дитина важко переносить, коли батьки ігнорують її, позбавляючи уваги і батьківської ласки, тому застосовувати ці методи потрібно дуже обережно. Такий спосіб покарання може бути застосовано, якщо ваш малюк влаштував істерику, залиште малюка одного в кімнаті і перестаньте з ним розмовляти, поки він не заспокоїться. Залишити дитину одну можна тоді, коли було здійснено якийсь поганий вчинок. Покажіть дитині, що ви гнівайтесь на неї, але то покарання не повинно тривати довго. Поговоріть з дитиною, розкажіть, що саме вас засмутило в її поведінці, скажіть, що більше не будете сердитися на малюка, якщо він більше не буде так чинити.

Пам’ятайте, батькам не можна позбавляти дитину уваги надовго, дитина може затаїти образу на батьків.

Тимчасовий арешт
За вчинений проступок посадіть дитину на стілець, розміщений в кутку кімнати, не дозволяйте малюку вставати зі стільця протягом 5-ти хвилин, залиште її наодинці.

Пам’ятайте, що покарання не повинно тривати довго, 5-ти хвилин буде достатньо для того, щоб дитина заспокоїлася і задумалася про свою поведінку і причини, через які їй довелося понести покарання.

21.11.2022

Консультація для батьків:

«Ефективне виховання без покарань»

Не поспішайте покарати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які, звичайно, відповідають її вікові та можливостям). Це найефективніший спосіб щось пояснити. Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на психічному та фізичному здоров’ї дитини. Тож перш ніж вдатися до такої виховної міри впливу, зважте сто разів усі за та проти. Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам’ятка.Покарання — серйозний замах на фізичне та психічне здоров’я дитини.Навіть якщо дитина завинила, не забирайте в неї подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.

Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім, адже запізніле покарання не дає малюкові змоги виправитися.Не нагадуйте дитині про її “старі гріхи”. Не заважайте їй “починати життя спочатку”. Покараний — вибачений. Інцидент вичерпано!

Незалежно від ступеня провини та повноти усвідомлення дитиною своєї помилки, вона не повинна сприймати покарання як свідчення переваги вашої сили над її слабкістю, як приниження її гідності. Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного заходу. Шведську дитячу письменницю Астрід Ліндгрен завжди непокоїло жорстоке ставлення батьків до своїх дітей. “Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, — від власних батьків — і потім понесли цю “мудрість” далі, передаючи її з покоління в покоління!” — писала письменниця. На підтвердження того, що покарання — надзвичайно важкий іспит для дитини, Астрід Ліндгрен розповіла досить повчальну історію, почуту від однієї жінки. “Колись люди вважали, що виховання без різки неможливе. Сама жінка в це не дуже й вірила. Проте одного разу її маленький син добряче завинив. І їй тоді здалося, що він заслуговує на покарання. Жінка наказала хлоп’яті піти й самому зірвати різку. Той пішов і його довго не було. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: “Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути”. Мати розплакалася, бо раптом побачила всю ситуацію очима дитини. Хлопчик, мабуть, розмірковував: “Якщо мати хоче зробити мені боляче, для цього підійде й звичайний камінь”. Жінка поклала той камінець на кухонну поличку, де він і лишався багато років по тому як вічне нагадування про обіцянку, яку дала тоді жінка сама собі: “Жодного насильства!”Так, дорослі мають забути про насильство щодо дітей. Жорстокі методи виховання принижують особисту гідність малих, призводять до серйозних психологічних стресів. А сучасному малюкові і так доводиться жити в умовах підвищеного стресу. Батьки зазвичай не зважають на відмінність між тим, як вони сприймають світ, та як його сприймає дитина. Вони практично пригнічують її зайвою інформацією та непосильними для неї емоційними і фізичними навантаженнями. Усе це не минає для дитини безслідно: в сучасних малят з’являються такі “дорослі” захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Є над чим замислитися, чи не так?
             Причиною неадекватної поведінки дитини, психічних розладів можуть стати навіть щоденні побутові розмови батьків з малюком. Адже більшість дорослих часто зовсім не зважає на дрібні зауваження та вирази, які зазвичай використовують у своєму мовленні, спілкуючись з дитиною. А саме ці “дрібниці” інколи дуже сильно впливають на дитину і здатні сформувати в неї стійкий негативізм щодо батьків. 

16.11.22 День Толерантності

Дітям про толерантність – https://www.youtube.com/watch?v=DKWHP_41uRY
Притча про цвяхи.

Жив собі хлопчик із жахливим характером. Якось батько дав йому

мішок із цвяхами й велів по одному забивати їх у паркан щоразу, коли

хлопчик втратить терпець і з кимось посвариться. У перший день

хлопчик забив 37 цвяхів. Згодом він навчився володіти собою, і кількість

цвяхів щодня зменшувалася. Хлопчик зрозумів, що легше навчитися опановувати себе, ніж забивати цвяхи. Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька й сказав йому про це.

Тоді батько велів синові витягати із паркана по одному цвяху тими

днями, коли він не втратить самоконтролю, і ні з ким не посвариться.

Минали дні, і згодом син зміг сказати батькові, що у паркані не

залишилося жодного цвяха. Батько підвів сина до паркана і сказав: «Ти

добре поводишся, але подивися, скільки дірок залишилося… Паркан

ніколи не буде таким, як колись».

Коли ви з кимось сваритесь і говорите щось неприємне, ви залишаєте по

собі такі ж рани, як ці дірки від цвяхів. І рани зостаються, попри те,скільки разів потім ви попросите пробачення. Словесні рани завдають такого ж болю, як і фізичні.

Не залишайте на своєму шляху цих дірок. Не забивайте цвяхи ворожнечі,

нерозуміння і жорстокості в душі людей. Будьте толерантними!

14.11.22

07.11.22

Методи саморегуляції і зняття психоемоційного напруження у дітей Н. Кряжева

Прокидайся, третє око! »
(Для дітей з 5 років)
«Людина бачить не тільки очима. Мудрість і розум, витримка і спокій можуть прокинутися в твоєму третьому оці. Витягни вказівний палець, напруж його і поклади на лоб між брів над носом. Тут твоє третє око, око мудрості. Помасажуй цю точку, примовляючи: «Прокидайся, третє око, прокидайся, третє око …» 6-10 разів.

«Скинь втому»
(для дітей з 5 років)
«Встань, розстав широко ноги, зігни їх трохи в колінах, зігни тіло і вільно опусти руки, розправ пальці, схили голову до грудей, відкривши рот. Злегка похитай в сторони, вперед, назад. А зараз різко потряси головою, руками, ногами, тілом. Ти струсив всю втому, трохи залишилося, повтори ще ».

«Заряд бадьорості»
(для дітей з 4 років)
«Сядь вільно. Витягни вперед руки і приготуй два пальчика: великий і вказівний. Візьмися ними за кінчики вух – один зверху, інший знизу вушка. Помасажуй вушко, примовляючи: «Вушка, вушка чують все!» 10 раз в одну сторону і 10 в іншу. А тепер опусти руки, струси долоньки. Приготуй вказівний палець, витягни руку і постав його між брів над носом. Помасажуй цю точку стільки ж раз зі словами: «Прокидайся, третє око!» Струси долоньки. Збери пальці руки в жменьку, знайди внизу шиї ямку, поклади туди руку і зі словами: «Я дихаю, дихаю, дихаю!» – помасажуй ямку 10 разів в одну сторону і 10 разів в іншу. Молодець! Ти бачиш, чуєш, відчуваєш! »
застереження: Дорослий стежить за силою натиску на важливі точки життєдіяльності і правильністю знаходження точок.

«Дихай і думай красиво»
(для дітей з 5 років)
«Коли ти хвилюєшся, спробуй спокійно дихати. Закрий очі, глибоко вдихни:
– подумки скажи: «Я – лев», видихни, вдихни;
– скажи: «Я – птах», видихни, вдихни;
– скажи: «Я – камінь», видихни, вдихни;
– скажи: «Я – квітка», видихни, вдихни;
– скажи: «Я спокійний/а», видихни. Ти дійсно заспокоїшся».

31.10.22

24.10.22 6 батьківських звичок, які порушують емоційний контакт з дитиною

Емоційний контакт батьків і дитини – фундамент сімейних взаємин, на якому стоїть багатоповерховий будинок під назвою «виховання». У кожного з батьків є потенціал зробити цей фундамент міцним, але іноді контакт з дитиною втрачається. У нас є для вас гарні новини: навіть якщо контакт втрачено, його можна повернути.

Цей текст не розповість батькам про симптоми і ознаки порушення контакту, які можна побачити в дитині. Відповідальність за створення цього міцного зв’язку цілком віддано в руки батькам. Замість цього я розповім про батьківські помилки, які можуть призвести до втрати близькості з дитиною.

1. Ви звертаєте увагу на дитину тільки тоді, коли вона робить щось не так
Чомусь частіше помічається щось погане, а хороше сприймається як природне. Коли дитина щось упускає, ми відразу бачимо це і робимо зауваження, але от коли вона акуратно тримає предмет у своїй маленькій ручці, ми мовчимо або навіть не помічаємо.
Варто зрозуміти, що дитина запам’ятовує, що коли вона робить щось не так, батьки відразу звертають на неї увагу. Її висновок: помилка = увага. Кількість зауважень пропорційне прагненню дитини приховувати і віддалятися від батьків.

Рекомендація. Звертайте свою увагу на ту поведінку, яку хочете бачити знову. Рівняння просте: бачите позитивну поведінку – підкресліть її. Наприклад, так: «Мені подобається, коли я бачу, що ти граєш спокійно і зосереджено».

2. Ви не хвалите свою дитину
Швидше за все, зараз всі батьки подумають: «Та це не про мене, я завжди хвалю свою дитину». Хвалебні слова в дусі «молодець», «добре» і «супер» на сотий раз сприймаються дитиною як порожній звук. У такої похвали завжди є зворотна сторона – знецінення для дитини.
Ми ж говоримо про «якісну» похвалу, коли батьки уважні до дитини і бачать, що саме у неї добре вийшло. Хвалити треба за конкретну поведінку, адже таким чином ви розвиваєте в дитині впевненість у собі і здатність побачити результат своїх дій.

Рекомендація. Замініть слово «молодець» на фразу: «Мені подобається, як ти прикрасив цей будинок», кожен раз помічаючи деталь, яку ваша дитина зробила добре, навіть найменшу.

3. Ви не обговорюєте її та свої емоції
«Не плач», «не сумуй», «це дурниці», «з мамою все гаразд, просто в око щось потрапило» – саме такі фрази віддаляють дитину від батьків. Дитина відчуває, що її емоції не приймають, а батьки їй брешуть про свої. Який висновок вона може зробити? «Так, проявляти свої емоції погано, тебе не зрозуміють навіть батьки».
Говорити про свої емоції важливо, а дати можливість дитині розповісти про її біди без коментарів в стилі «не відчувай» – ще важливіше.

Рекомендації. Використовуйте позначення емоцій дитини. Якщо ви бачите, що вона сумує через сварку з друзями, ви можете сказати їй: «Це, мабуть, дуже сумно і неприємно – посваритися зі своїми друзями» або «Я бачу, що ти сумуєш». Таким чином ви говорите про те, що приймаєте її будь-якою, що відчувати – нормально. І нагадуєте, що ви – поруч.

4. Ви вважаєте дитину ще маленькою для того, щоб робити самостійний вибір
Анекдот: «Мамі холодно – одягни светр». Діти й справді краще знають, чого вони хочуть. Дитина може вибрати сама, які штани одягти, з ким грати, якими іграшками ділитися – цей список можна продовжувати ще дуже довго.
Пропонувати дитині вибір – значить розвивати її самостійність і відповідальність, будучи поруч як уболівальник, від якого вона відчуває підтримку. А ще ми всі, в тому числі і діти, маємо право на помилку. Вони мають право обрати не те, зробити висновок (не без допомоги батьків) і піти вибирати далі.

Рекомендація. Дайте дитині можливість вибрати і зіткнутися з наслідками вибору, підтримуючи тим самим самостійність. Бувають ситуації, коли можна запропонувати дитині «вибір без вибору», тільки одне з двох: «Ти будеш рис або пюре на вечерю?».

5. Ви використовуєте насильницькі методи виховання
Тіло вашої дитини – її священна територія з відповідними межами. Порушуючи його межі, ви показуєте їй свою неповагу до її особистості.
Бити, тягати, щипати, ставити на гречку – це неприйнятні методи виховання для дорослої людини, яка володіє мовою для вираження своїх думок. Батьки не мають права бити свою дитину, що б вона не зробила і якою б вона не була.

Рекомендації. Зробіть глибокий вдих-видих, дайте собі час заспокоїтися і подумати, як ви можете вплинути на поведінку дитини без використання насильства. Спокій, рівний тон голосу і вербалізація конкретної поведінки, яку ви хочете побачити, може допомогти вам в цій нелегкій справі.

6. Ви мало часу проводите разом
Сидіти поруч, втупившись у телефон, поки дитина збирає пазли – не рахується. Прийти до дитини, поки вона збирає пазли і зібрати їх за неї – теж не зараховується. У грі зі своєю дитиною ви можете її чогось навчити або навчитися самому, дізнатися, що цікаво вашій дитині і що її турбує.
Якісний час – це вміння слідувати ініціативі дитини в грі, щоб вона відчувала себе значущою, а в батьках побачила друга.

Рекомендація. Кожен день хоча б 10 хвилин приділяйте справжній грі. Нехай дитина обере її сам, а ви дотримуйтесь її ініціативи.

На закінчення хочеться сказати всім батькам, що діти потребують безумовної любові і прийняття. Не забувайте про важливість контакту, навіть якщо ви втомилися. Ви неодмінно впораєтеся з труднощами і збережете близькість з дитиною, якщо захочете.

18.10.22

17.10.22 Як допомогти дитині перебороти негативні думки

Поради батькам, які допоможуть позбавити дітей від тривожних, песимістичних роздумів
Як допомогти дитині перебороти негативні думки
Спосіб мислення значно впливає на почуття й поведінку дітей. Неприємні, надмірно критичні думки можуть зашкодити дитячій самооцінці, перешкодити взаєминам дитини та змусити її відступити, не досягнувши поставленої мети.

Іноді такий похмурий, песимістичний стиль мислення наділяє новоявлені думки статусом самонавіюваної події або побоювання, яке здійснюється. Наприклад, дитина думає: «Інші діти ненавидять мене. Усе тому, що я, напевно, незграбна». Вона уникає зорового контакту та тримається замкнуто як на дитячому майданчику, так і у шкільних коридорах. Її поведінка не дозволяє заводити друзів і підтверджує, посилює висновок про те, що її ніхто не любить.

Необґрунтовано негативні погляди часто призводять до поведінкових проблем, яких могло б і не бути. Істерики, непокора, суперництво між братами й сестрами – це лише деякі з проблем, які зазвичай виникають під впливом негативних думок.

Однак за допомогою деяких практичних прийомів діти можуть навчитись розпізнавати й міняти свої звички негативно мислити.

Приклади негативного мислення

Є кілька типів негативного мислення. Одні діти негативно ставляться до самих себе, інші ж бояться, що станеться щось погане. Далі описані приклади основних типів негативного мислення й того, як воно впливає на поведінку дитини:

Узагальнення конкретної ситуації – дитину попросили поступитись брату чергою у грі. Дитина думає: «Він завжди отримує все, що хоче, а мені ніколи нічого не дістається!». Вона обурюється й відмовляється грати.
Недооцінка своїх здібностей – коли дитині кажуть, що вона неправильно розв’язала задачу, то вона розриває свою роботу й думає: «Я нічого не можу зробити правильно! У мене завжди виходять лише неправильні відповіді!».
Перебільшення значення ситуації – дитина дізнається, що в тесті з математики дала дві неправильні відповіді з десяти. Вона доходить висновку: «Я не вмію розв’язувати математичні задачі» і вдома у другій половині дня відмовляється виконувати домашнє завдання з цього предмета.
Прогнозування того, що станеться щось погане – дитина думає про доповідь, з якою завтра повинна виступити перед класом, і хвилюється: «Я не впораюсь, і всі будуть сміятись із мене». Вона намагається переконати свою матір, що почувається погано, тому завтра повинна залишитись удома.
Зосередження уваги на негативі – дитина отримала хорошу оцінку за контрольну роботу з хімії, познайомилась із новим другом на перерві й була вибрана в команду для участі у брейн-рингу. Але коли її мати спитала, як пройшов день, вона стала стверджувати, що день був жахливим, бо вона забула кросівки на фізкультурі. Після чого весь вечір провела, хмурячись і закрившись у своїй кімнаті.
​Допомагаємо покласти край негативу

Уміння вирішувати проблеми, пов’язані з негативним мисленням, – це частина триєдиного підходу до розвитку психологічної стійкості дітей. Якщо ви чуєте, що дитина висловлюється вголос занадто негативно або спостерігаєте її поведінку, яка свідчить, що вона, найімовірніше, негативно мислить, важливо братись до вирішення цієї проблеми якомога швидше. Далі пропонуються п’ять способів допомогти дитині вгамувати її негативне мислення.

1. Визнавайте почуття вашої дитини. Коли ваша дитина плаче від фізичного чи душевного болю, замість того, щоб сказати їй: «Та в тебе все гаразд», визнайте її почуття. Проявіть співчуття й чітко роз’ясніть, що ви намагаєтесь з’ясувати та зрозуміти, що вона зараз відчуває, – навіть якщо її емоції здаються награними. Скажіть щось на зразок: «Я бачу, що ти засмучений» або «Я розумію, що ти нервуєш». Коли діти відчувають, що їх приймають, цінують і рахуються з їх почуттями, вони починають пошук конструктивних способів впоратись із неприємними емоціями.

2. Делікатно вкажіть дитині на те, що її думки можуть бути помилковими. Кінцева мета повинна полягати в тому, щоб дитина сама вміла розпізнавати й коригувати свої негативні думки, а не покладалась на вас. Щоб допомогти їй дійти власних висновків, ставте запитання, які допоможуть їй зрозуміти, що її думки можуть бути неправильними. Наприклад, якщо ваша дитина каже, що вона все робить не так, скажіть їй: «Згадай ті моменти, коли ти була впевнена у правильності своїх вчинків». Допоможіть їй визначати деякі винятки із правил, щоб вона бачила, що її думка не зовсім правильна.

3. Розглядайте проблему з різних точок зору. Іноді кращий спосіб відокремити емоції від думок – запитати: «Що б ти сказав своєму другу, який би теж так подумав?». Ще ви можете запитати дитину, що на її місці зробив би улюблений персонаж мультфільму або супергерой. Якщо дитина розгляне проблему під іншим кутом, це може змінити напрямок її мислення.

4. Замінюйте негативні думки більш реалістичними. Допомагайте своїй дитині формувати більш реалістичний світогляд. Замість того щоб казати собі: «Я нічого не можу зробити правильно», їй буде корисно сказати собі: «Іноді я роблю помилки, і це нормально». Учіть дитину ставитись до себе з тією ж добротою й повагою, з якими, треба сподіватись, вона ставиться до інших людей.

5. Рішення проблеми, що робити далі. Допомагайте своїй дитині перетворювати негативні думки на позитивні дії й активно вирішувати проблему вибору в той момент, коли до неї приходять похмурі думки. Наприклад, якщо вона припускає, що провалить тест із фізики, змусьте її вжити заходи для запобігання такого розвитку подій, нехай вона, наприклад, повторить предмет або поставить запитання, якщо їй щось незрозуміло. Учіть дитину приймати конструктивні рішення, навіть якщо вона зіштовхується з важкими завданнями та неприємними ситуаціями.

14.10.22

💫💫💫Техніка “Зім’ятий папір”
Арт-терапія з дітьми 💫💫💫

Вам знадобиться:
папір (звичайний тонкий зминати простіше, але кольори виглядатимуть красивіше на акварельному папері);
акварельні фарби
пензлик
ємність з водою.

Якщо дитина переживає якісь не надто приємні емоції: злість, страх, образу тощо. Можна запропонувати їй взяти аркуш паперу і простим олівцем намалювати пляму, яка буде символізувати обрану емоцію.
Наприклад, дитина чогось боїться. Запропонуйте їй пограти в таку гру з папером і фарбами. Дайте аркуш і попросіть намалювати пляму, яка буде означати її страх. В такий спосіб дитина вже трошки відділиться від свого страху і зможе поглянути на нього ніби зверху.
Ви поруч можете також робити цю практику разом з дитиною. Підтримуючи її в такий спосіб.
Наступний крок: зімніть свій аркуш. Спробуйте отримати від цього процесу максимум задоволення разом з дитиною. Можна поемоціонувати: “Мерзенний страх, тепер я давлю тебе, а не ти мене!”
Далі розгортаєте зім’ятий папір, розфарбовуєте його яскравими кольорами.

13.10.22

12.10. 22

Вправи, що допоможуть знизити напруження у дитини

11.10.22 

Вправи арт-терапії для тривожних дітей.

10.10. 22 Адаптація: як батьки можуть допомогти малюкам і самим собі

Допомога дитині

Позитивно відгукуйтесь про вихователів і дитячий садок, навіть якщо вам щось не сподобалось. Дитина легше адаптується, якщо ви демонструватимете доброзичливе ставлення до вихователів. Розмовляйте про дитячий садок не лише з малюком. Розкажіть комусь у його присутності, у який хороший садок тепер ходить малюк і які хороші вихователі там працюють.
Не змінюйте режим дня малюка у вихідні. Можете дозволити йому поспати трохи довше, але стільки, щоб істотно не зсувати розпорядок дня. Якщо дитина хоче відіспатися у вихідні, це значить, що ви неправильно організували режим дня і, можливо, малюк лягає надто пізно.
Не перевантажуйте малюка. Наразі у його житті відбувається багато змін, тож зайве напруження нервової системи малюку ні до чого.
Створіть вдома атмосферу спокою та турботи. Частіше обіймайте малюка, гладьте його по голівці, говоріть ніжні слова. Частіше хваліть за успіхи та хорошу поведінку.
Поблажливо ставтеся до капризів. Малюк вередує, бо його нервова система перевантажена. Щоб заспокоїти дитину, обійміть її і переключіть її увагу на іншу діяльність, приміром гру.
Дайте дитині в дитячий садок невелику іграшку. Заздалегідь узгодьте це з вихователем. Коли вас немає поряд, малюк почуватиметься спокійніше, якщо поруч буде щось рідне та знайоме – частинка дому.
Вигадайте й інсценізуйте казку. Вона може бути, приміром, про те, як маленьке мишеня вперше пішло до дитячого садка. Розкажіть, що мишенятку спочатку було незатишно й трохи лячно в дитячому садку, але згодом воно потоваришувало з іншими звірятами та вихователями. Інсценізуйте казку за допомогою іграшок. Зверніть увагу на те, що ключовий момент казки та інсценізації – повернення мами/тата за мишенятком. Тому в жодному разі не переривайте розповідь до цього моменту. Пам’ятайте, основна мета казки – допомогти малюку зрозуміти, що ви обов’язково за ним повернетеся.

Допомога самим собі

Не ігноруйте своїх емоцій. Часто батьки не розуміють, що відбувається, і намагаються ігнорувати свої емоції. Ви маєте право на всі свої почуття, і у цьому разі вони абсолютно природні. Утім, постарайтеся зберігати спокій, адже дитина переймає ваші емоції. Демонструйте впевненість у своєму рішенні віддати дитину в дитячий садок. Що менше ви сумніватиметеся в тому, що дитина має ходити в дитячий садок, то більше віритимете, що вона рано чи пізно адаптується. Дитина «зчитає» вашу упевненість і сама почуватиметься впевнено.
Повірте, що малюк – не слабкий. Адаптаційна система дитини достатньо сильна, щоб витримати це випробування. І навіть якщо дитина заливається сльозами – це хороший знак. Гірше, коли дитина настільки затиснута лещатами стресу, що не може плакати. Плач – помічник нервової системи, що запобігає її перевантаженню. Тому не бійтеся дитячого плачу й не сваріть малюка за рюмсання. Звісно, дитячі сльози змушують вас хвилюватися, але ви теж обов’язково впораєтеся.
Зверніться по допомогу. У дитячому садку працює практичний психолог – фахівець, який може детально розповісти, як відбувається адаптація, скільки вона триває, які поведінкові реакції дитини можливі. Та найголовніше – практичний психолог може запевнити вас у тому, що в дитячому садку працюють уважні і турботливі фахівці. Іноді батькам потрібно знати, що дитина швидко заспокоюється після того, як вони йдуть. Таку інформацію також може надати практичний психолог. Адже він спостерігає за дітьми і вихователями під час адаптації.
Заручіться підтримкою. Вас оточують батьки, що переживають ті самі почуття, що і ви. Підтримуйте одне одного, дізнайтеся, до яких лайфхаків вдається кожен з вас, щоб допомогти своїй дитині. Разом відзначайте і тіштеся успіхами – своїх дітей і власними.
Терпіння вам!

04.10.22 Як не панікувати під час війни.

1. Зверніться до дихотомії контролю – це поділ речей на підконтрольні нам і ті, на які ми не можемо вплинути. Слід продумати кілька алгоритмів дій для різних варіантів розвитку ситуації – це допоможе позбавитися панічної поведінки і додасть впевненості.

2. Не позбавляйте себе речей, які приносять задоволення, нехай навіть маленьке, та заспокоюють. Це може бути кава або читання книги.

3. Робіть фізичні вправи. Фізичне навантаження дозволяє виробляти більше серотоніну та сприяє кращому сну. Чим більше ми боїмося, тим більше витрачаємо ресурсу на подолання порогу тривоги. Хороший сон, ситість та фізичне навантаження – це запорука стресостійкості.

4. Дозуйте отримувану інформацію. Оберіть кілька офіційних джерел та ЗМІ, яким ви довіряєте, оцінюйте отриману інформацію тверезо і робіть паузи у процесі читання новин. Паузи на фізичну активність, їжу, хобі тощо.

5. А головне – не залишайтеся сам на сам із власними переживаннями. Якщо є така можливість, об’єднайтеся із сім’єю та рідними, діліться своїми почуттями і спільно слідуйте порадам 1-4.

Бережіть себе та близьких. Все буде добре!

Як підтримати дитину в розлуці з татом: що можемо зробити?

Підтримуємо телефонний або відеозв’язок тата з дитиною тет-а-тет. Можемо щовечора? Чудово. Один раз на тиждень? Теж. Тут головне якість, а не кількість. Тато може читати казки та історії, тексти яких ви заздалегідь надсилаєте йому на телефон. Або надсилати вам з дитиною відео, як він п’є чай чи йде вулицею. Це дозволяє дитині фокусуватися на тому, що тато робить зараз, а не на тому, що він зараз не поряд. Татусі дошкільнят повинні бути терплячими, бо це може бути такий собі хаотичний тур по кімнаті з фрагментарним описом іграшок або холодильника:)

Можемо пропонувати дитині зробити поробку для тата: малюнок або ліплення того, що ви будете робити, коли тато повернеться. Лоскотатися? Їсти морозиво? Показувати, як далеко навчилися стрибати або як добре запам’ятали таблицю множення?

Якщо є можливість, разом із дитиною розглядаємо фотографії або відео, на яких зображена ваша сім’я або вона з татом. Згадуємо смішне та приємне. «А пам’ятаєш, як наш тато смішно чхає?», «Коли ти ще жив у мене в животику, тато постійно приносив мені апельсиновий сік, який мені так хотілося!»

Тато може попросити дитину робити щось замість нього, поки він не повернеться: допомагати мамі нести щось не дуже важке з продуктів, слідкувати, щоб світло в порожніх кімнатах було вимкнене, перевіряти перед сном, чи зачинені вхідні двері. Дитина відчуває себе особливо значущою і більш спокійною, коли їй довіряють доросле завдання.

Можемо запропонувати дитині разом приготувати улюблену татову страву і надіслати йому фотографію.

Арт- терапія ,,Продовжити малюнок”

Необхідно взяти великий аркуш (А2, А3), олівці або фломастери.

Щоб зменшити тревогу і відповідальність дітей перед чистим аркушем, потрібно намалювати одну деталь ведучому (овал, коло).

Потрібно домовитися про чергу, хто за ким малює, щоб взяти участь змогли всі(діти разом з батьками). Також може бути (але не обов’язково) задана тема малюнку: космос, дитячий майданчик, магазин і т.д.

Дитина малює один елемент і передає малюнок далі. Під час малювання тема може змінитися до невпізнання. Весь аркуш може бути зафарбований в різні кольори, людина стане монстром, а поверх планет будуть намальовані каракулі – це ракета літала!

Ведучий стежить за тим, щоб дітина довго не затримувала роботу у себе, внесок усіх в малюнок повинен бути приблизно рівним.

Під час заняття, коли дитина вже включилася в роботу, початковий задум вже не має сенсу, кожен задоволений своїми досягненнями і коли не виходить гарний малюнок, відповідальність лежить на всіх, а не на комусь конкретно.

Спокій – важлива складова успіху, без нього неможливо продуктивно думати, діяти і спілкуватися з людьми.

ДЕНЬ 5
(6 ТРАВНЯ)

1. ЯК ЗБЕРЕГТИ СПОКІЙ ТА ЖИТИ ДАЛІ У НЕПРОСТИЙ ЧАС ?

Заспокоїтись — одне із найважливіших, але й найтяжчих завдань для кожного з нас.

• Мінімізуйте перегляд новин до одного разу на день

Особливо якщо ви занадто тривожні, новини лише провокуватимуть переживання.

• Спілкуйтеся з людьми

Спілкуйтеся з іншими на ці теми, якщо це вас заспокоює.

Проте якщо ви навпаки відчуваєте тільки стрес після переписки в  чи після дзвінка — мінімізуйте таке спілкування. Переводьте розмову на нейтральні теми.

• Займайтеся звичними справами

Це одна з найголовніших порад. Ми корисні там, де ми є, роблячи те, що ми робимо.

Ідея — не піддаватися паніці, бути кожному та кожній на своєму місці. Тому важливо бути ефективним у тому, що робиш.

• Зберіть тривожний рюкзачок, щоб було спокійніше

Рюкзачки можливо самі по собі не настільки корисні, скільки сама ідея контролю ситуації. Коли ми контролюємо щось — нам спокійніше.

• Допоможіть близьким

Якщо ви хочете відчувати трохи більше контролю, найкраща ідея — допомогти близьким.

Сходіть для когось у магазин, пожертвуйте гроші на якусь активність. Зараз для цього є всі приводи.

• Підтримуйте стосунки з близькими

Близькість — це завжди ресурс. Розмовляти на тему загроз і війни можна, але не варто заглиблюватися, щоб не було застрягання на цій темі.

• Використовуйте техніки релаксації
• Зараз дуже важливо видихати, не панікувати. Це різні техніки релаксації. У Google їх більш ніж достатньо.

Психічне здоров’я
впливає на всі аспекти вашого життя.

Це можуть бути дихальні техніки, медитація, свіже повітря, ходіння вулицею, мінімальне фітнес-навантаження — все, що пов’язане з розслабленням, щоб організм набирався сил та перемикався.

1. Техніки релаксації для педагогів: як швидко розслабитись та відновитись

ВІДЕО ДЛЯ ПЕРЕГЛЯДУ

Релаксаційна вправа для розслаблення та зняття тривожност

Релаксаційна вправа для розслаблення “Хмари”

ДЕНЬ 4
(5 травня)

1.РЕЛАКСАЦІЯ

-дозволяє понизити рівень напруження у вашому тілі, особливо в серці і мозку, що приводить до поліпшення вашого загального стану, накопичення енергії і кращої концентрації.
2.ДИХАННЯ ДЛЯ РОЗСЛАБЛЕННЯ

Для того, щоб впоратися зі стресом і негативними переживаннями, іноді достатньо просто налагодити дихання. У цьому допоможе техніка абдомінального дихання. Потрібно повільно набрати в легені повітря (Ви вмієте вдихати повільно? А коли гніваєтеся?), потім затримати повітря, неквапливо порахувавши до чотирьох. Точно так само на чотири рахунки видихнути – і на чотири рахунки знову затримати дихання, не вдихаючи.

За допомогою цієї дихальної практики можна відразу вбити двох зайців. По-перше, волею-неволею змусити себе дихати повільно і уникнути гіпервентиляції легенів. По-друге, відвернути збуджений розум від проблеми, яка викликала бурхливу реакцію, і переключити його на рахунок від одного до чотирьох.

3.РЕЛАКСАЦІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ

Питання: З якого віку можна проводити з дітьми (для тривожних, агресивних, відчувають страхи) сеанси релаксації?

Відповідь: Сеанси релаксації можна проводити з дітьми будь-якого віку, будь-якого стану і з будь-якими рисами характеру. Нічого, крім користі, тут не станеться.

ГРА –РЕЛАКСАЦІЯ

Бути вільними від провини — велика розрада.

ДЕНЬ 3
(4 ТРАВНЯ)

1.ПРОВИНА – ЦЕ?

Провина, почуття провини, вина — це емоційний досвід, який виникає, коли людина вірить або усвідомлює – точно чи ні – що вона порушила власні стандарти поведінки або порушила загальнолюдські моральні норми і несе за це порушення значну відповідальність. Провина тісно пов’язана з поняттям каяття, а також сорому;
-це афективний стан, коли людина переживає внутрішній конфлікт, зробивши те, що як здається, не повинна була робити (або навпаки, не зробивши того, що вважає, що мала б зробити). Це породжує відчуття, яке не зникає легко – «сумління».

2.ЩО ТАКЕ ЗДОРОВА ПРОВИНА?

Я зробила щось погане, зробила з того висновки, здобула свій досвід. Я зрозуміла, де моя помилка в минулому, та виправила це своїми діями в теперішньому, принесла своїми діями користь, що “покриває” наслідки моїх дій.

Я зробила так, як змогла на той момент. Зараз я можу зробити інакше. Таким чином “мавр зробив свою справу, мавр може іти”: наслідки минулого перекриті діями в теперішньому, висновки на майбутнє зроблені, провина зникає.

3.ПОЧУТТЯ ПРОВИНИ. ЯК ПЕРЕСТАТИ ЗВИНУВАЧУВАТИ СЕБЕ?

Пропоную відео для перегляду –

Паніка – це половина хвороби.
Спокій – це половина здоров’я.
Терпіння – це початок одужання.

ДЕНЬ 2
(3 ТРАВНЯ)

1.ПАНІЧНІ АТАКИ – ЩО ЦЕ?

Це психічний стан людей — несвідомий, нестримний страх, викликаний дійсною чи уявною небезпекою, що охоплює людину чи багатьох людей, неконтрольоване прагнення уникнути небезпечної ситуації

Панічні атаки зазвичай мають деякі з цих ознак або симптомів:відчуття загибелі або небезпеки,
що насувається страх втрати контролю або страх смерті

почуття нереальності або відчуженості

швидкий, прискорений серцевий ритм

тремтіння, озноб, кінцівки, що тремтять

пітливість

задишка або ком у горлі

лихоманка

нудота

спазми в животі

біль у грудях

головний біль

запаморочення, туман в голові, слабкість

оніміння або поколювання

2.ЯК СПРАВЛЯТИСЯ З ПАНІЧНИМИ АТАКАМИ?
Пропоную відео для перегляду –

Шановні вихователі,батьки та діти!
У ДНЗ №10 «Ялинка» з 2 по 6 травня буде тривати
Тиждень психології.
Тому просимо Вас долучитися до нашого онлайн-марафону «Психологічне здоров’я. Самодопомога під час війни»

«Я думаю, що одна з найбільших речей, що робить
сон – це допомога при емоційному стресі». – ДжоЗеллер

ДЕНЬ 1
(2 травня)

1.ЩО ТАКЕ СТРЕС?
Стрес — це захисна реакція організму на зовнішні подразники. Вона проявляється психічно, фізично, емоційно та дає змогу адаптуватися до змін.

Сучасне життя, безперервні інформаційні потоки, глобалізаційні зміни спонукають організм працювати на повну силу. Стресова сигналізація не відключається, і згодом людина виснажується. Симптоми стресового стану дуже різні й залежать як від обставин, так і особливостей самого організму. Серйозні травматичні події можуть спричиняти гострий стресовий розлад.

Симптоматично стрес (як і стресовий розлад) появляється таким чином:

Фізичні реакції: труднощі зі сном, напруга, втома, тахікардія, болі, розлади шлунково-кишкового тракту (ШКТ).

Емоційні реакції: гнів, тривога, оніміння, сором, порожнеча, зниження здатності відчувати задоволення та ін.

Когнітивні реакції: кошмари, погана концентрація уваги, нерішучість, занепокоєння.

Міжособистісні реакції: недовіра, дратівливість, проблеми на роботі, у школі.

2.ЯК СПРАВИТИСЯ ЗІ СТРЕСОМ ПІД ЧАС ВІЙНИ?
Пропоную відеоролик для перегляду